Біографія Максима Рильського
Роки життя: 1895-1964
Поет, перекладач, публіцист, громадський діяч, мовознавець, літературознавець.
Коротка біографія Максима Рильського
Народився Максим Рильський у Києві. Його батько був етнографом, громадським діячем і публіцистом, мати – простою селянкою з села Романівка (сьогодні Житомирської області). Коли Максиму Рильському було 7 років, помер його батько і родина переїхала з Києва в Романівку. Спершу навчався в домашніх умовах, потім – у приватній гімназії в Києві.
У 1915-1918 рр, після закінчення приватної гімназії, навчався на медичному факультеті Київського імператорського університету Святого Володимира. Потім – на історико-філологічному факультеті Народного університету в Києві. Однак жодного з них не закінчив через революцію та інші політичні події. Займався самоосвітою, активно вивчав інозумні мови та музику.
Максим Рильський деякий час проживав у Сквирі, де в 1918 році працював у садовому відділі земської управи.
У 1918—1929 роках працював вителем у селах Сквирського повіту, зокрема й у Романівці. Паралельно з учителюванням у селі, викладав у київській залізничній школі, на “робітничому факультеті” Київського університету та в Українському інституті лінгвістичної освіти.
Літературною діяльністю Максим Рильський почав займатися доволі рано: перший його вірш надруковано у 1907 році – тоді йому було 12 років.
Вже у 1910 році вийшла перша юнацька збірка поезій Максима Рильського “На білих островах”.
У 1918 році вийшла поетична збірка “Під осінніми зорями”, яка вважається першої “зрілою” збіркою Максима Рильського і стала свідченням появи видатного поета. У 1926 році збірка була перевидана у скороченому вигляді.
У 1920-ті роки для Максима Рильського загалом були знаковими у його літературній діяльності. Він входив до мистецького угруповання “неокласиків”, яке переслідувала офіційна критика за декадентство і “відірваність від сучасних потреб соціалістичного життя”. Впродовж десятиріччя вийшло десять книжок поезій Максима Рильського, зокрема “Синя далечінь” (1922 р.), “Поеми” (1925 р.), “Крізь бурю і сніг” (1925 р.), “Тринадцята весна” (1926 р.), “Де сходяться дороги” (1929 р.). Також у цей період вийшло декілька книг поетичних перекладів, зокрема, переклад поеми Адама Міцкевича “Пан Тадеуш”.
Своєю творчістю Рильський не реагував на політичні події у 1920-х роках. Лише зрідка виявляв обурення проти ідейно-політичної та літературної атмосфери, що панувала тоді. Це викликало гострі напади офіційної критики, що врешті 1931 року закінчилося арештом НКВС, після чого він майже рік просидів у Лук’янівській тюрмі.
У 1932 році творчість Максима Рильського зазнає змін: у збірці “Знак терезів” (1932 р.) він проголошує активне сприйняття радянської дійсності. Завдяки цьому він став єдиним з неокласиків, хто врятувався від сталінського терору. Також його зарахували до числа офіційних радянських поетів.
Під час Другої світової війни перебував у евакуації спочатку в Уфі, а потім у Москві. Член ВКП(б) з 1943 року.
У радянську добу Рильський написав 35 книжок поезій.
З 1944 р. по 1964 р. Максим Рильський був директором академічного Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії. Поетові двічі було присуджено Сталінську премію в галузі літератури й мистецтва, а у 1960 році – Ленінську премію в галузі літератури, журналістики, публіцистики й мистецтва.
Помер Максим Рильський 24 липня 1964 року у Києві, похований на Байковому кладовищі.
Читати твори Максима Рильського.
