ШЕВЧЕНКО Тарас Григорович - Біографія та твори

Біографія ШЕВЧЕНКА Тараса Григоровича

Роки життя: (1814-1861)

Видатний український поет, художник, політик, фольклорист, етнограф, історик, громадський діяч, перекладач, автор "Кобзаря", співробітник Київської Археологічної комісії, академік гравірування (1860).

Коротка біографія Тараса Шевченка

Тарас Григорович Шевченко народився у селі Моринці (сьогодні – Черкаська область) у багатодітній родині Григорія Івановича Шевченка, кріпака поміщика Павла Енгельгардта.

Тарас Шевченко рано став сиротою. Мати померла, коли йому було 9 років, батько – коли Тарасові виповнилося 12 років.

Далі Тарас прислуговував у дячка-вчителя, потім по довколишніх селах у дяків-малярів, потім пас овець та служив погоничем худоби.

У школі дячка-вчителя він вивчився грамоті, у малярів – опанував навички малювання.

У той час, коли Тарасові Шевченкові виповнилося 16 років, він потрапив до челяді поміщика Енгельгардта. Спочатку в ролі кухаря, потім – слуги-"козачка".

Поміщик Енгельгардт помітив здібності Шевченка до малювання і віддав його на навчання на півтора роки вчителю Віленського університету Янові Рустему. Даілі, переїхавши до Санкт-Петербурга разом зі свитою Енгельгардта, Тарас Шевченко навчався у художника Василя Ширяєва.

У Петербурзі Тарас познайомився з багатьма впливовими людьми, які і вирішили викупити Шевченка з кріпацтва.

Так, удожник Карл Брюллов написав портрет поета Жуковського. Цей портрет було продано за 2500 рублів. Саме ця сума пішла на викуп.

Тарас Григорович Шевченко став вільним 22 квітня 1838 року. У цьому ж році він поступив до Академії мистецтв.

У 1840 році вийшло перше видання "Кобзаря". Період з 1840 по 1846 роки став найпродуктивнішим у творчості Тараса Шевченка.

У 1842 році вийшов найбільший твір Шевченка, який називався "Гайдамаки".

У першій половині 1840-х років вийшли "Катерина", "Наймичка", "Кавказ" і ще кілька великих творів. У 1845 році з'явився знаменитий "Заповіт".

У 1846 році Шевченко перебуває вже в Києві. Тут він зближується з істориком та публіцистом Миколою Костомаровим і знайомиться з членами Кирило-Мефодіївського товариства.

Учасники цього товариства згодом були заарештовані й звинувачені у створенні політичної організації.

Слідство не змогло довести причетність Шевченка до товариства, але він був визнаний винним за "власними окремими діями".

Наприкінці травня 1847 року 33-річного Шевченка відправили на військову службу до Оренбурзького краю. Під найсуворішим наглядом та з забороною писати і малювати.

Улітку 1851 р. Т. Шевченка як художника включили до складу Каратауської експедиції, де він здобув деяку можливість малювати. Після смерті Миколи Першого на Шевченка не була поширена амністія політичним в'язням і засланцям. Лише 1857 року, завдяки клопотанню друзів, поета звільнили із заслання. Чекаючи дозволу на звільнення, Шевченко почав вести "Щоденник".

У 1857 році завдяки наполегливим клопотанням впливових друзів Тараса Шевченка звільнили. Він повернувся до Петербурга, де був прийнятий в родині графа Толстого.

i_mertvim_i_zhivim_i_nenarozhdennim___.jpg (108.33 Kb)

Незважаючи на фізичне знесилення внаслідок заслання, поетичні сили Шевченка були невичерпні. 2 вересня 1860 р. Рада Академії мистецтв ухвалила надати Шевченкові звання академіка гравірування. 1861 року Шевченко видав підручник для недільних шкіл, назвавши його "Букварь южнорусский". Поет дбав про поширення освіти серед народу. На початку 1861 року поет почував себе дедалі гірше.

Тарас Григорович захоплювався поезією і мистецтвом, намагався створити сім'ю, але надовго його не вистачило.

Помер у Санкт-Петербурзі 10 березня 1861 року від водянки. Кобзар похований на Чернечій горі поблизу Канева (Черкаська область).