На свято Миколая усі чекають з нетерпінням і готуються до нього заздалегідь. Пропонуємо вашій увазі невеличку п’єску, яку можна розіграти з дітками або змайструвати ляльок і зробити лялькову виставу.
Дійові особи:
- Автор
- Мишка
- Жабка
- Зайчик
- Лисичка
- Братик Тарасик
- Сестричка Марічка
- Ангелик
- Чортик
- Миколай.
. . . . . . .
Дія І
Автор: Була зима, саме переддень свята Миколая. Миколай спускався згори, щоб роздати чемним дітям подарунки. Аж раптом налетіла завірюха. Закрутила, завертіла і зірвала рукавицю святого Миколая. Коли хурделиця стихла, вибігла на галявину мишка-шкряботушка та й каже:
Мишка: Яка красива рукавичка! Напевно я там зможу зігрітися.
Жабка: Ой, яка гарна рукавичка! Я тут хочу жити.
Мишка: Ні, я тут буду жити, я перша її знайшла.
Зайчик: Чого ви сваритесь? Хіба ви робили цю хатку, що хочете в ній оселитись?
Мишка, Жабка: Ні!
Мишка: Але ж хтось її, пі-пі, для нас залишив!
Жабка: Так! Квак-квак!
Зайчик: І хто ж?
Мишка: Може, Лисичка?
Лисичка: Про що ви говорите?
Мишка, Жабка, Зайчик: Про тебе!
Лисичка: Справді?
Мишка: Це ж ти залишила нам хатинку?
Жабка: Он яка вона пухнаста, тепла…
Лисичка: Що би ви ще придумали. Не маю я іншої роботи, тільки вам хатку будувати.
Мишка: Може вона з неба впала?
Жабка: Сама ти з дуба впала.
Лисичка: Не сваріться, сьогодні ж чарівна ніч! Ніч на святого Миколая!
Зайчик: І я нагадав собі. Сьогодні Миколай має обійти всіх чемних дітей і залишити їм подарунки.
Мишка, Жабка, Зайчик: То он чия це рукавичка!
Лисичка: А якщо ми знайдемо святого Миколая і віддамо загублену річ, то може теж отримаєм подаруночки?
Мишка, Жабка, Зайчик: Швидше вирушаймо у дорогу!
Автор: І звірята попрямували до великого міста. А у місті почали заглядати до вікон будинків, щоб знайти чемну дитину, адже саме до неї мав завітати святий Миколай. Ось що вони побачили.
Дія ІІ
Марічка: Тарасику, чи ти вже поскладав свої іграшки?
Тарасик: А для чого?
Марічка: Скоро прийде святий Миколай, він може зашпортатись за розкидані речі.
Тарасик: Ото смішно буде!
Марічка: Тарасику, чи ти вже проказав молитву?
Тарасик: А навіщо?
Марічка: Вважай, братику, бо завтра замість подарунка знайдеш під подушкою різку.
Автор:Як тільки діти солодко заснули, кімната освітилась дивним сяйвом, то прилетів ангелик.
Ангелик: Сплять. Можна переказати Миколаю, щоб він уже сюди ішов.
Чортик: Хі-хі-хі. Онде іграшки порозкидувані. Чи захоче він сюди йти?
Ангелик: Але ж у Тарасика таке добре серце!
Чортик: Яке воно добре? Він навіть молитву забув прочитати. Ось покладу я йому свою найміцнішу різочку! Хі-хі-хі.
Ангелик: Зачекай, невідомо, що ще може статись.
. . . . .
Дія ІІІ
Автор: Щойно зникли ангелик і чортик з кімнати, почали туди пробиратися наші звірята.
Мишка: Пі-пі-пі. Цікаво, чи довго ще нам чекати?
Жабка: Ква-ква, не знаю.
Зайчик: Та тихо ви будьте, бо дітей розбудите!
Тарасик: Хто тут?
Лисичка: Ми – лісові звірята.
Зайчик: З нами трапилася цікава пригода.
Тарасик: А яка?
Мишка: Ми знайшли рукавичку.
Тарасик: Знаю я цю казку. Треба було залізти в неї і там жити. Ой хто, хто в рукавичці живе.
Жабка: Ми теж так подумали спочатку, але потім зрозуміли, що це рукавиця святого Миколая.
Зайчик: От ми і хочемо повернути йому згубу.
Лисичка: Побачили вашу хатку і подумали, що ви допоможете це зробити.
Тарасик: Але чим я можу допомогти?
Зайчик: Тобі краще знати, як у дім Миколая закликати.
Тарасик: Як у дім Миколая закликати? Про це краще знає моя сестричка, але вона так солодко спить…
Мишка: Але ж ти і сам можеш спробувати.
Тарасик: Зараз… Треба подумати… Спочатку треба поприбирати іграшки.
Автор: І Тарасик заходився складати розкидані речі.
Тарасик: Зараз треба помолитись.
Зайчик: Може згадаєш вірша про святого Миколая?
Тарасик: Святий Миколаю,
Я тебе благаю,
Спустися до мене
З високого раю.
Хоч нечемним був я,
Та тепер жалкую.
Не для себе прошу,
Звірятам допоможу.
Святий Миколаю,
Я тебе чекаю.
Спустися до мене
З високого раю.
. . . . .
Автор: Тільки закінчив Тарасик свою молитву, як біля нього появився білий ясний ангелик-охоронець.
Ангелик: Добрий вечір, Тарасику. Почув Миколай твої слова і вже поспішає до вашого дому.
Чортик: Знову невдача! І як хлопчику вдалось так швидко змінитись. Я цілий рік його до зла намовляв. Доведеться різочку іншому неслуху віднести.
Автор: Нема чого чортику у чемних діток робити. Утік він геть. А сяйво в кімнаті стало таким яскравим, що звірята і Тарасик аж очі з подиву заплющили. Але коли ангелик заспівав пісню, усі його підтримали.
Лунає пісня «Ой хто, хто Миколая любить»
Миколай: Чую, чую вашу пісню, що із самого серденька лунає. Знаю, що чекали ви на мене цілий рік, що листи писали гарні, без помилок і багато добрих справ зробили.
Мишка: Який Тарасик молодець. Таки закликав святого Миколая!
Жабка: Отче Миколаю, ми дуже хотіли тебе зустріти.
Зайчик: Знайшли ми твою рукавичку, яку завірюха в нашому лісі кинула.
Лисичка: Ми подумали, що тобі вона пригодиться і принесли аж сюди, щоб тобі повернути.
Миколай: Дякую вам, звірята! Пощипав мене добряче мороз за руку, тепер буде тепло. Але ще більше мене зігріває ваша доброта і любов. Це найкращий подарунок на мої іменини! А зараз наставляйте долоньки, час подаруночки вам роздати.
Автор: І святий Миколай почав виймати з мішка більші та менші пакуночки. Тарасик і Марічка дістали цікаві книжечки і солодощі, мишка – великий шматок сиру, жабка – теплу ковдру, щоб не мерзла в ніжки, зайчик – в’язку солодкої моркви, а лисичка – яскраву руденьку шубку. Чемно подякувавши Миколаю, всі попрощались, і кожен почимчикував до своєї хатинки.
От і казочці кінець, а хто слухав – МОЛОДЕЦЬ!
Автор п’єси Марта Гурин