Пушкін Олександр Сергійович. Біографія

Біографія Олександра Сергійовича Пушкіна, твори О.С. Пушкіна

Російський поет Олександр Сергійович Пушкін народився 6 червня (за старим стилем 26 травня) 1799 року в Москві, походив із нетитулованого дворянського роду. Прадідом поета по матері був африканець Абрам Петрович Ганнібал, вихованець і слуга царя Петра I. У сім'ї, крім Олександра Сергійовича, були ще син Лев і дочка Ольга. Раннє дитинство майбутній поет провів у бабусі по матері Марії Олексіївни Ганнібал (1745—1818 рр.) в підмосковному селі Захарові. Саме бабуся найняла йому няню Аріну Родіоновну Яковлєву, яку так полюбив юний Пушкін, а згодом присвятив їй вірші, часто згадував у листах.

Маленький Олександр мало рухався був незграбним і мовчазним, чим доводив до відчаю матір, яка майже насильно водила його гуляти, змушувала бігати. Однак до семи років хлопчик позбувся огрядності і недолугості, став жвавим і пустотливим. Ранні дитячі враження відображено в поемах, які Пушкін написав згодом, у ліцейських віршах «Послання до Юдина» (1815), «Сон» (1816).

Бабуся писала про внука:

Цитата:
«Не знаю, що вийде з мого старшого внука. Хлопчик розумний і охочий до книжок, а вчиться погано; то його не розворушити, що не виженеш бавитися з дітьми, то раптом так розходиться, що нічим його не стримаєш: з однієї крайності в іншу кидається, немає у нього середини».

Упродовж шести років Пушкін здобував освіту в Царськосельському ліцеї. Тут юний поет пережив події Французько-російської війни 1812 року. В цьому закладі вперше відкрили і високо оцінили його поетичний дар. Серед ліцейських викладачів Пушкіна був професор моральних і політичних наук О. П. Куніцин, який навчався в Гетингенському університеті. Пушкін на все життя зберіг вдячність Куніцину. Це був єдиний із ліцейських учителів, до якого Пушкін неодноразово звертався у віршах. У ліцейський період Пушкін багато писав. Його надихали французькі поети XVII—XVIII століть, з творчістю яких він познайомився в дитинстві, читаючи книги з бібліотеки батька. Улюблених письменників Вольтера, Гомера, Вергілія, Т. Тассо, Лафонтена, Мольєра, Руссо, Фонвізіна, Крилова, Державіна, Карамзіна молодий Пушкін згадав у вірші «Городок» (1815 року). У його ранній ліриці поєдналися традиції французького та російського класицизму. Ще під час навчання в ліцеї Пушкін увійшов до літеатурного твариства “Арзамас”, що виступало проти буденності та застарілих уявлень про літературну творчість, і взяв активну участь у полеміц з об'єднанням “Бесіди аматорів російського слова”, відстоював канони класицизму минулого століття. Захоплювався творчістю найбільш яскравих представників нового літературного напряму, У творах поета цього періоду помітний вплив поезії Батюшкова, Жуковського, Давидова. Пушкін спочатку захоплювався темою бравого вояки у творах Давидова, а згодом різкими змінами настрою, експресією, несподіваним поєднанням образів. Поет зауважив, що, наслідуючи в молодості Давидова, застосовував його манеру й пізніше. Пушкін закінчив ліцей 1817 року в чині колезького секретаря і отримав призначення на роботу в Колегію закордонних справ у Петербурзі. 1820 року він дописав поему «Руслан і Людмила» – перший великий твір.

За епіграми, вільні вірші, які поширювали в Петербурзі, 1820 року Пушкіна відправили в південне заслання, яке тривало з 1820 по 1824 рр. Протягом чотирьох років поет побував у Катеринославі, Кишиневі, Одесі. Під час цього заслання він написав романтичні південні поеми «Кавказький полонений», «Бахчисарайський фонтан», «Брати-розбійники», а в 1823 року почав роботу над романом у віршах «Євгеній Онєгін».

З південного заслання 1824 року поета відправили в північне, а саме в маєток батьків у Михайлівському, де після від’їзду родини він жив із нянею. Там він писав «Євгенія Онєгіна», «Бориса Годунова» та інші твори.

1826 року відбулася зустріч Пушкіна з новим царем Миколою I, після якої поетові обіцяно найвище заступництво і відсутність будь-якої цензури для його творів. Але минуло два роки й за поему «Полтава», а також «Гавриліаду», яку написав написаної ще 1821 року, за Пушкіним встановлюють поліцейський нагляд.

1830 року Пушкін посватався до Наталії Гончарової. Перед одруженням він поїхав до маєтку в Болдіно, де змушений був затриматися через карантин. Цей період у творчості Пушкіна називають Болдінською осінню, саме тоді з-під його пера вийшло багато літературних творів найрізноманітніших жанрів.

Наступного року Олександр Сергійович одружився. Його наречена Наталя Гончарова славилася неповторною вродою і мала безліч шанувальників, до яких Пушкін її ревнував. У ці роки він писав твори на історичні теми «Дубровський», «Капітанська дочка», «Історія Пугачова».

7 січня 1833 Олександра Сергійовича Пушкіна обрали членом Російської Академії – центру вивчення російської мови, заснованого Катериною II в 1783 році.

1836 року засновує літературний журнал «Современнік». На жаль, доходи від продажів журналу не покрили навіть витрат на його створення.

В листопаді 1836 року виникає конфлікт Пушкіна з французьким офіцером Жоржем Шарлем Дантесом, причиною якого була ображена честь поета.

27 січня 1837 Дантес поранив Пушкіна на дуелі і через два дні поет помер від перитоніту.

Поховали Пушкіна на кладовищі Святогірського монастиря у Псковській губернії.