Біографія та твори Івана Андрійовича Крилова
Іван Андрійович Крилов (2 (13) лютого 1769, Москва — 9 (21) листопада 1844, Сан6кт-Петербург). Російський байкар, а також поет, видавець, загалом написав 236 байок, автр 9 книг, що вийшли за його життя з 1809 по 1843 р.
Народився у сім’ї військового, який служив у драгунському полку та був головою магістрату Твері. Хоча Андрій Прохорович Крилов не мав освіти, однак вмів читати та писати. Помер маючи військовий чин капітана. Мати письменника після смерті чоловіка залишилась вдовою. Завдяки батьку полюбив читати книги — Крилов старший був великим любителем книг, також у дитинстві займався французькою мовою, яку вивчав у заможних сусідів.
1777 року Іван Крилов став підканцеляристом Калязинського нижнього земського суду, згодом Тверського магістрату. Втім служив він чисто номінально, ймовірно перебував у відпустці до завершення навчання. Втім навчання Килова полягало у читанні книг а також у відвіданах різноманітних народних зібрань, зокрема торгових плош, гойдалок та кулачних боїв де прислухався до розмов простолюдинів. Втів Іван Крилов і сам любив взяти участь у кулачних боях, зокрема “стінка на стінку” — він був міцним хлопцем, тож часто перемагав.
1782 року Іван Крилов з матір’ю поїхав до Санкт-Петербурга, де вона хотіла поклопотати про пенсію та про влаштування свого сина, там вони прожили до 1783 року. Після повернення до Твері Крилов звільнився з магістрату та поступив на службу у петербурзьку казенну палату.
. . . . .
Твори Івана Андрійовича Крилова
Саме у цей час Іван Крилов написав оперне лібретто “Кофейниця”, узявши сюжет з твору іншого російського письменника Новікова “Живописець”, однак суттєво йогопереробив та додав щасливу розв’язку. Видавець, якому Іван Крилов приніс свій рукопис заплатитв 60 рублів, однак не надрукував її через недосконалість. Лібретто вийшло у світ лише 1868 році у ювілейному виданні письменника.
Наступну п’єсу – трагедію “Клеопатра” Крилов написав 1785 року та відніс її акторові Дмитревському. Той хоча і похвалив молодого письменника, однак в цілому п’єсу не підтримав. Так само невдалою виявилась і наступна трагедія “Філомела”, яку він написав 1786р.
Плата, яку отримував Іван Крилов у казенній палаті — 80-90 рублів на рік не влаштовувала його і він перейшов на роботу у Кабінет її Величності російської імператриці. 1788 року померла його мати і надалі він мусів піклуватись про свого молодшого брата, якого дуже любив та ставився до нього, як до сина.
1787-1788 рр Крилов створив комедію “Бешкетники” у якій висміяв популярного тоді драматурга Я,Б.Княжніна (Рифмокрад). Комедія викликала незадоволення театрального керівництва.
1789 року Крилов почав друкувати щомісячний сатиричний журнал “Пошта духів”, де у сатиричній формі показувались недоліки російського суспільства та була чималим кроком вперед у творчості письменника.
1790 року Іван Крилов написав оду на мир із Швецією, хоча твір був слабкий, однак показував, що автор може стати майбутнім художником слова. Того ж року він подав у відставку та невдовзі став власником друкарні в якій з 1792 року почав друкувати журнал “Глядач” який мав схильність до сатири. Журнал став центром літературного гуртка. 1793 року журнал перетворився в “Санкт-Петербурзький Меркурій” у якому було опубліковані дві сатиричні п’єси Івана Крилова, які відображали його літературні погляди.
З 1797 року Іван Крилов живе у маєтку князі Голіцина, де працює вчителем дітей та секретарем. Для домашнього театру графа Іван Крилов написав шуто-трагедію “Трумф” або “Подщипа”. 1801 року князь Голіцин став генерал-губернатором Риги і крилов став його секретарем, однак у 1803 році подав у відставку.
1805 року Іван Крилов показав своїм знайомим переклад з французької байок Лафонтена “Дуб і Тростина” та “Перебірлива наречена”, що викликало їх захоплення. 1806 року він [p]надрукував три байки, а наступного 1807 — 2 п’єси, вони мали значний успіх, а сучасники вважали його великим драматургом.
1808 року Іван Крилов друкує у “Драматичному віснику” 17 байок, серед яких “Слон на воєводстві”, “Слон і Моська”, а у 1809 випускає першу збірку байок до якої увійшло 23 твори. Ця збірка принесла йому подальший успіх. Він повертається також на службу, отримує ряд підвищень, також хорошу платню, яка постійно зростала.
Іван Крилов помер 9 листопада 1844 року. Похований на Тихвинському цвинтарі Олександро-Невської Лаври.
