Ернст Теодор Амадей Гофман (як композитор використовував псевдонім Йоганн Крайслер) (24 січня 1776 — 25 червня 1822) – німецький письменник, художник, композитор.
Майбутній митець народився 24 січня 1776 року у Кенігсбергу, що у Східній Пруссії (тепер Калінінград, Російська Федерація). Батько Крістоф Людвіґ Гофман був адвокатом у верховному суді в Кенігсберзі, однак за свідченням очевидців мав мінливий настрій та мав схильність до алкоголю. Мати – Ловіза Альтерттина Дерфер відзначалась побожністю та замкнутістю, однак між ними часто спалахували скандали, тож невдовзі після народження Ернста Гофмана вони розлучились, при цьому батько залишився зі старшим сином Йоганом Людвіґом та переїхав до Інстербурґа (тепер Черняховськ). Натомість Ернст Гофман залишився з матір’ю у Кенігсберзі, тож у цьому місті пройшло його дитинство та юність. Однак стосунки з матір’ю також були складними, здебільшого його вихованням займалась Йоганна Софі Дерфер у будинку якої вони і мешкали.
Гофман, як композитор
Вже у дитинстві виявив схильність до музики, однак за настановами дядька став юристом. Втім ця робота йому ніколи не подобалась. Музичні успіхи Ернста Гофмана були вражаючими – у 12 років він досконало володів кількома музичними інструментами, також він навчався у лютеранській школі, у яку вступив 1781 року. Юний Гофман не лише досконало володів музичними інструментами, але й давав уроки музики, наслідком чого став навіть скандал. Справа у тому, що його ученицею була старша від нього на 9 років Дора Гатт, яка , крім того, вже мала 5 дітей. Попри ці обставини Ернст Гофман закохався у неї, що й стало причиною скандалу. У результаті юний Ернст Гофман був вимушений виїхати до міста Ґлоґау де за протекцією свого дядька Йоганна Людвіга влаштувався на роботу до суду.
І хоча суддівська робота була Гофману не до вподоби, глогавський період був дуже важливий для його становлення як митця. Найперше тут він познайомився з кількома митцями, які так само з різних причин були змушені працювати чиновниками. Також тут відбувся його мистецький дебют у великому проекті – разом з художником та своїм приятелем Алоїзом Молінарі він розписував церкву єзуїтів. Також Алоїз Молінарі з’явиться в якості героя новели “Церква єзуїтів”, яку він напише значно пізніше.
1798 року Гофман склав іспит референтарія та вирушив спочатку до Дрездена – тут він познайомився з полотнами Корреджо та Рафаеля. А вже 1798-1800 року оселився у Берліні. Втім 1800 року на деякий час повернувся до Кенігсберга де у місцевому університеті навчався на курсі юридичних наук. Далі його робота була пов’язана з державною службою, натомість у вільний час займався малюванням та музикою. Після Кенігсберга Гофман оселився у Берліні, який у своєму мистецькому житті намагався конкурувати з Парижем. Атмосфера Берліну захоплювала Гофмана, однак спроба поставити у Національному театрі зінгшпіль “Маска” (1800) завершилась невдачею – керівник театру відмовив молодому композитору у постановці. Водночас Гофман вдосконалював свою майстерність художника копіюючи твори анттичних майстрів. Того ж року він отримав скерування на роботу в Познань, там він провів 1800-1802 роки. У порівнянні з Берліном життя у Познані було розміреним та спокійним. Крім того сам Гофман не був схожим на типового прусського чиновника, на відміну від них значно прихильніше ставився до поляків, а 26 липня 1802 року обвінчався з полькою Михалиною Рорер-Тищинською. Однак цей шлюб позбавив його підтримки з боку дядька. До того ж 1802 року він поширив карикатури, які були сході на впливових людей Познані, вибухнув скандав і подружжя було вимушене покинути Познань. Протягом 1802-1804 року Гофмани жили у невеличкому містечку Плоцьку, яке розташовано на березі Вісли. Однак для Гофмана головною проблемою була відсутність кулььтурного життя у місті.
Твори Гофмана
1804-1807 року Гофман мешкав у Варшаві. Саме тут він написав зінгшпіль “Веселі музиканти”, їх прем’єра відбулась 6 квітня 1805 року, а наступного року у Варшавському театрі поставили його другий зінгшпіль “Непрохані гості, або Канонік з Мілана”. Також у Варшаві Гофман здобув визнання як композитор – тут вперше прозвучало п’ять сонат. Також 3 серпня 1806 року на відкритті палацу Мнішків Гофман дебютував у якості диригента.
1 вересня 1808 року Гофман переїхав до міста Бамберг, що в Баварії, де затримався надовго – до 1815 року. Місцевий театр перебував у занепаді, тож Гофман, який став його капельмейтером, тобто відповідав за репертуар із завзяттям почав відроджувати установу. Бамберзький період виявився надзвичайно плідним, адже тут він поставив ряд опер, як “Кохання та ревнощі”, “Напій безсмертя”, розпочав оперу “Ундіна”, загалом 32 твори різного розміру. Також у Бамберзі відкрив школу співу. 26 листопада 1813 Гофман почав писати казку “Золотий горнець”. Деякий час він був капельмейтером у Дрездені, однак втратив цю роботу і був вимушений повернутись на чиновницьку службу, тепер уже у Берліні. Саме тут 3 серпня 1816 року з успіхом пройшла його опера “Ундіна”, яка стала першою німецькою романтичною оперою.
Також розвивалась його літературна творчість – саме у Берліні Гофман написав “Крихітку Цахес на прізвисько Цинобер”. Його популярність як письменника суттєво зростала, він отримав визнання на батьківщині, хоча до того часу він користувався значною популярністю за кордоном.
