Джек Лондон. Біографія

Твори та біографія Джека Лондона

Джек Лондон (Джон Ґріффіт Че́йні) 12 січня 1876 - 22 листопада 1916. Американський письменник, автор пригодницьких романів “Біле ікло”, “Поклик пращурів”, “Любов до життя”.

Народився у Сан-Франциско, ім’я при народженні Джон Ґріффіт Че́йні, однак коли хлопцеві було 8 років мати вийшла заміж за фермера Джона Лондона, який усиновив його. Мати Флора Уеллман походила із заможної валлійської родини, закінчила коледж, однак у 20 років після того, як перехворілана тиф, у неї залишилось “сум’яття в голові”, вона належним чином не займалась вихованням сина. Тож вихованням хлопця в основному займалась його годувальниця афроамериканка Дженні Прентіс, яку Джек Лондон потім згадував з теплотою, яку свою чорну матір.

Ще школярем був змушений працювати продаючи газети, а вже у 14 років, після закінчення початкової школи влаштувався на консервну фабрику робітником. Однак робота була важкою і малолітній Джек Лондон попри урядову заборону став ловити устриці в бухті Сан-Франциско. 1893 року почав працювати матросом на шхуні, яка займалась виловом котиків біля Японії та у Беринговому морі. Був спостережливим юнаком, і його враження від роботи на шхуні стали основою нарису “Тайфун біля берегів Японії”, який став початком його літературною кар’єри.

Твори Джека Лондона

Наприкінці ХІХ століття у США почалася “золота лихоманка”, яка стала важливим періодом у житті молодого Джека Лондона. 1897 року він вирушив на Клондайк (північно-західна Канада) шукати золото. Однак швагро з яким він вирушив у подорож незабаром повернувся, тож Джек Лондон продовжив пошуки золота з новими компаньйонами. Однак на обраній ними ділянці золота так і не вдалось знайти, а навесні через цингу та відсутність лікування йому довелось повернутись додому. Назад вирушив іншим маршрутом -- з компаньйонами збудував човен яким пройшов річкою Юкон 2500 км до Берінгового моря. Натомість на клондайку він почук чимало оповідань про життя старателів які стали основою його майбутніх опопвідань “Син Вовка” (1900), “Бог його батьків” (1901), “Діти морозу” (1902), “Віра в людину” (1904), “Місячне лице” (1906), “Втрачене лице” (1910) та романів “Дочка снігів” (1902) та “Морський вовк” (1904).

1907-1909 ходив на яхті “Снарк”, наприкінці цієї подорожі написав роман “Мартін Іден”. У липні-серпні мандрував Каліфорнією, цю подорож він описав в оповіді “Четвіркою коней на північ від затоки”.

Помер 22 листопада 1916 року на своєму ранчо. Джек Лондон був міцним чоловіком, однак його здоров’я було підірвано цингою, на яку він захворів під час перебування на Клондайку, також під час подорожі на “Снарку” підхопив невизначені тропічні інфекції і хвороби. В останні місяці життя хворів на дизентерію. За заповітом Джека Лондона його тіло було кремовано, а прах було поховано на його ділянці поруч із “Вовчим будинком”. Тепер там знаходиться «Jack London State Historic Park».

Джек Лондон є одним із засновників анімалістичної літератури -- дикі та домашні тварини були героями його творів, він добре знав їх поведінку та повадки.