“Сонце низенько…” – це народна лірична пісня про кохання парубка та дівчини, які чекають вечора, щоб зустрітися. Вони вірні і чесні один перед одним, а їхні почуття глибокі. “Сонце низенько…” – це своєрідне присягання у вірній любові одне до одного двох закоханих. Ця родинно-побутова пісня уславлює любов та оспівує вірність у коханні, як основу взаємин двох люблячих людей та ґрунт для родинного затишку.
“Сонце низенько…”
Сонце низенько, вечір близенько,
Вийди до мене, моє серденько!
Ой вийди, вийди, та не барися –
Моє серденько розвеселиться.
Ой вийди, вийди, серденько Галю,
Серденько, рибонько, дорогий кришталю!
Ой вийди, вийди, не бійсь морозу –
Я твої ніженьки в шапочку вложу.
Через річеньку, через болото
Подай рученьку, моє золото!
Через річеньку, через биструю
Подай рученьку, подай другую!
Ой біда, біда, який я вдався,–
Брів через річеньку, та не вмивався.
Ой завернуся та умиюся,
На свою милую хоч подивлюся.
“Ой не вертайся та не вмивайся,
Ти ж мені, серденько, й так сподобався
Ой там криниця під перелазом –
Вмиємось, серденько, обоє разом.
Моя хустина шовками шита,
Утремось, серденько, хоч буду бита.
Битиме мати – знатиму за що:
За тебе, серденько, не за ледащо!”
“Сонце низенько, вечір близенько” – текст пісні
