Пісня “Цвіте терен, цвіте терен” про стражданя дівчини через нерозділене кохання і зраду. У пісні засуджується зрада і описані відчуття людини, яку зрадили. Терен – символічна рослина в українські літературі і у фольклорі – вона є символом перешкод та страждання. Родинно-побутова пісня “Цвіте терен, цвіте терен” з одного боку про те, що кохання часто приносить страждання та сумніви, а з іншого – про те, що не варто розчаровуватися у любові загалом, навіть якщо вона одного разу була болісною.
“Цвіте терен, цвіте терен”
Цвіте терен, цвіте терен,
А цвіт опадає,
Хто в любові не знається,
Той горя не знає.
А я, молоденька,
Вже горя зазнала,
Вечероньки не доїла.
Нічки не доспала.
Візьму я крісельце,
Сяду край віконця,
Іще очі не дрімали,
А вже сходить сонце.
Хоч дрімайте, не дрімайте —
Не будете спати,
Десь поїхав мій миленький
Іншої шукати.
Нехай іде, нехай їде.
Нехай не вернеться,
Не дасть йому Господь щастя,
Куди повернеться.
Очі мої, очі мої,
Що ви наробили,
Що всі люди обминали,
А ви полюбили?
“Цвіте терен, цвіте терен” – текст пісні
