Байка “Співаки” Леоніда Глібова розповідає про чоловіка, який запросив свого кума під приводом випити разом по чарці та з’їсти шматок сальця, а насправді щоб похвалитися своїми співаками. Але коли співаки почали співати, їхній спів був таким жахливим, що в кума заболіли вуха. Хазяїн виправдовувався, що, хоча співаки і не співають як слід, зате не п’ють горілку.
В кінці Глібов відзначає, що краще б уже ті співаки пили, але добре співали. Мораль байки: талановитій людині можна пробачити деякі недоліки.
“Співаки”
Сусід до себе кликав кума:
— Приходь лиш, брате, на часок:
По чарці вип’ємо, сальця з’їмо шматок… —
А справді — так не те він дума;
То кумові сказав він тільки так!
Хотілося ж, щоб похвалиться —
Яких він назбирав Співак.
От кум прийшов; посіли як годиться;
По одній випили, по другій налили…
Тут парубки як утяли!
Роззявили роти — гукають…
Хто вгору дме, а хто пищить…
Аж головою кум вертить:
— Чорт батька знає, як співають! —
Став він хазяїну казать, —
Аж вуха далебі болять! —
— Та, може, й так… — хазяїн став мовляти, —
Є трохи хвалшу, що й казати…
Так он що — все народ такий,
Як кажуть, золотий!
То сількісь, що не так співають,
Зате горілки не вживають!
А по мені — вже лучче пий,
Та діло розумій.
(1853)
Читати твори Леоніда Глібова
