Байка “Солом’яний Дід” Леоніда Глібова висміює бездіяльність та неефективність. У байці хазяїн, щоб налякати шкідливих горобців, ставить у садку солом’яного діда з лозиною. Горобці швидко зрозуміли, що Дід — лише бездіяльна химера, яка не здатна нічого їм заподіяти, і продовжували робити шкоду. Байка закінчується мораллю про те, що справжнє слово правди та просвіти є набагато ефективнішим, ніж спроби викликати страх.
“Солом’яний Дід”
Щоб Горобців шкідливих настрашити,
Вигадливий Хазяїн взяв
Солом’яного Діда приладнав
Та ще й з лозиною, неначе хоче бити;
Горобчики сміються у кутку, —
Вони, пройдисвіти, дізнались,
Що то химера, не злякались
І шкоду роблять у садку.
— Чи вам обридло в світі жити? —
Озвавсь Пацюк. — Он Дід стоїть.
Лозиною вас хоче бить,
Тікайте швидше, дуросвіти!
А Горобці кричать: — Найшов дурних!
Ми бачили ще не таких:
У панському саду стояли генерали —
Та й тим на голову сідали,
А це солом’яник… Не боїмось,
Під носом пурхаєм і сміємось.
Такі Діди і між людьми бувають,
І нічогісінько не помагають;
А час би людям перестать
Солом’яного Діда пхать
І тільки горобців смішити;
Тепер не пугалом добру навчать,
Нам треба іншого бажать —
Живого слова правди і просвіти.
(1891)
Читати твори Леоніда Глібова
