У байці Леоніда Глібова “Миша та Пацюк” Миша повідомляє Пацюкові новину, що Лев, за чутками, піймав Кота, який заважав їм обом. Пацюк відповідає, що ця новина не є приводом для радості, адже якщо Лев і справді піймав кота, то їм, маленьким гризунам, буде непереливки.
Ця байка висміює людську наївність та короткозорість, коли хтось радіє чужому нещастю, не усвідомлюючи, що це може мати негативні наслідки і для нього самого. Вона також підкреслює, що іноді спільний ворог об’єднує, і його відсутність може призвести до більших проблем.
“Миша й Пацюк”
— Добривечір, сусіде мій!
Чи всі ви живі та здорові?..
— Гукнула Миша Пацюкові.
— Та ще,— Пацюк мовляє їй.
— А я се,— каже,— прилинула,
Щоб розказать тобі, що чула,
Щоб ти радів, як я, та знав:
Лев, кажуть би, Кота піймав…
— Якого?
— Котюгу нашого рудого,
Що нам просвітку не давав.
— Гай-гай! — Пацюк мовляв.
— Раденька,
Як кажуть, що дурненька!..
Що з того, що піймав?..
Як дійдеться у них до чого
— Не бачить Лева нам живого!
Бо знаєш, що за звір той Кіт!
Отак, як хто кого боїться,
То й думає, що на того ввесь світ.
Так буде, як і він, дивиться.
(1853)
Читати твори Леоніда Глібова
