Байка Леоніда Глібова “Щука” розповідає про Щуку, на яку подають до суду за те, що вона нібито становить загрозу для інших мешканців ставка. Суддями призначаються некомпетентні тварини, а стряпчим стає хитра Лисиця, яка, за чутками, мала зв’язки зі Щукою. Замість того, щоб виконати справедливе покарання, Лисиця переконує суддів утопити Щуку у річці, що насправді є її природним середовищем. Таким чином, Щука уникає покарання.
Мораль байки підкреслює, що навіть очевидні злочинці можуть уникнути покарання через корумпованість та некомпетентність суддів.
“Щука”
На Щуку хтось бомагу в суд подав,
Що буцімби вона такеє виробляла,
Що у ставу ніхто життя не мав:
Того заїла в смерть, другого обідрала.
Піймали Щуку молодці
Та в шаплиці
Гуртом до суду притаскали,
Хоча чуби й мокренькі стали.
На той раз суддями були
Якіїсь два Осли,
Одна нікчемна Шкапа
Та два стареньких Цапа, —
Усе народ, як бачите, такий
Добрячий та плохий.
За стряпчого, як завсігди годиться,
Була приставлена Лисиця…
А чутка у гаю була така,
Що ніби Щука та частенько,
Як тільки зробиться темненько,
Лисиці й шле то щупачка,
То сотеньку карасиків живеньких
Або линів гарненьких…
Чи справді так було, чи, може, хто збрехав
(Хто ворогів не мав!), —
А все-таки катюзі,
Як кажуть, буде по заслузі.
Зійшлися судді, стали розбирать:
Коли, і як воно, і що їй присудити?
Як не мудруй, а правди нігде діти.
Кінців не можна поховать…
Недовго думали — рішили
І Щуку на вербі повісити звеліли,
— Дозвольте і мені, панове, річ держать!
Тут обізвалася Лисиця. —
Розбійницю таку не так судить годиться:
Щоб більше жаху їй завдать
І щоб усяк боявся так робити, —
У річці вражу Щуку утопити! —
Розумна річ! — всі зачали гукать,
Послухали Лисичку
І Щуку кинули — у річку.
(1858)
Читати твори Леоніда Глібова
