Байка “Камінь та Черв’як” Леоніда Глібова — це моральний урок про цінність праці та безглуздість лінощів. У творі Камінь скаржиться на дощ, не розуміючи, чому люди йому радіють, адже він лише створює бруд та калюжі. Черв’як же пояснює Каменю, що дощ приносить користь землі, оживляє рослини та приносить щастя людям. Він критикує Камінь за його лінощі та бездіяльність, підкреслюючи, що такі “лежні” не приносять користі.
Ця байка висвітлює ідею, що праця є важливою та необхідною для блага суспільства, тоді як лінощі та бездіяльність не приносять нічого. Автор закликає до активності та відповідальності перед суспільством.
“Камінь та Черв’як”
— Дивись ти, як хвинтить зачав!
й справді пишна птиця! —
Так Камінь, лежачи в пшениці,
На дощик верещав. —
А глянь, іще й радіють люди;
Запевно, всі вони дурні,—
Аж чудно, далебі, мені!
Ну що їм від того прибуде,
Як дощ поналива води?
Хоч опісля вже й не ходи.
І росяно, і кально, скрізь калюжі,—
Погано та ще й дуже.
Та що вже будемо робить:
Самому всіх не перевчить!
Я тутечки лежу відколи —
Звичайно, мов мене й нема;
Де не покинуть — все дарма,
А й слова доброго не чув собі ніколи,—
Бодай їм дихать так!
— Мовчи лиш, дурню, не базікай,—
Тут став казать йому Черв’як,—
Сей дощик — радість всім велика,
Земля посхла була — от він й змочив;
Травицю трохи підживив.
Пашня зовсім була пов’яла.
Мов тая в’яла риба стала,—
Він їй головоньку підняв,
А добрим людям щастя дав…
А з тебе що? Лежиш, ледащо!
Такії лежні людям нащо?..
Лежи ж, коли лежати звик,
Та не базікай, дурню, дуже.
Буває, інший чоловік
Все приндиться, що довго служе.
А що в йому?
Те, що й у Камені тому.
(1853)
Читати твори Леоніда Глібова
