Леонід Глібов

Муха й Бджола. Леонід Глібов

У байці “Муха й Бджола” Леоніда Глібова Муха, яка відпочиває на квітці, звертається до Бджоли з пропозицією відпочити разом. Проте Бджола відповідає, що їй ніколи сидіти без діла, адже вона має багато роботи в пасіці.

Муха висловлює співчуття до Бджоли за те, що має важку долю, але Бджола відповідає, що хоча Муха може вільно літати і відвідувати бенкети, її часто ганяють і не люблять через її нав’язливість і лінощі. В кінці байки Муха відповідає, що їй байдуже до думки інших, і вона продовжує жити так, як їй подобається.

Мораль байки полягає у тому, що суспільство цінує працьовитих і корисних його членів, а ледарів не поважають. Глібов висміює лінощі та безпечність, підкреслюючи важливість праці та користі, яку людина приносить оточуючим.

“Муха і Бджола”

Весною Муха-ледащиця
Майнула у садок
На ряст, на квіти подивиться,
Почуть Зозулин голосок.
От примостилась на красолі
Та й думає про те,
Що як то гарно жить на волі,
Коли усе цвіте.
Сидить, спесиво поглядає,
Що робиться в садку;
Вітрець тихесенько гойдає,
Мов панночку яку…
Побачила Бджолу близенько.
— Добридень! — каже їй,—
Оддиш хоч трохи, моя ненько,
Сідай отут мерщій.
— Та ніколи мені сидіти,—
Одвітує Бджола,—
Вже час до пасіки летіти:
Далеко від села.
— Яка погана,— Муха каже,—
На світі доленька твоя:
Раненько встане, пізно ляже…
Мені б отак — змарніла б я,
За тиждень би головоньку схилила
Моє життя, голубко мила,—
Талан як слід:
Чи де бенкет, чи де обід,
Або весіллячко, родини,—
Такої гарної години
Ніколи не втеряю я:
І їм, і ласую доволі,—
Не те, що клопоти у полі
І праця бідная твоя! —
На річ таку Бджола сказала:
— Нехай воно і так,
Та тільки он що я чувала:
Що Муху зневажає всяк,
Що де ти не поткнешся
Або до страви доторкнешся,—
Тебе ганяють скрізь:
Непрохана не лізь. —
Стару новинку,— каже Муха,-
Десь довелось тобі почуть!..
Запевне, дурень дурня слуха…
Велике діло — проженуть!
Не можна в двері — я в кватирку
Або пролізу в іншу дірку —
І зась усім!
Нехай ся байка мухам буде,
Щоб не сказали часом люди,
Що надокучив їм.

(1864 — 1872)

Читати твори Леоніда Глібова