Байка Леоніда Глібова “Хмара” розповідає про велику хмару, яка пройшла над селами, нивами, лугами та долинами, але не полила їх дощем. Замість цього, вирушила до моря і лила там дощ цілий день. Коли настала ніч, хмара присунулась до зеленої гори, щоб відпочити, і похвалилася, що не шкодувала дощу над морем. Гора відповіла, що хмара могла б бути кориснішою, якби полила дощем села та ниви, де це було б потрібно, а не море, яке й так велике і глибоке.
Мораль байки полягає в тому, що важливо робити добро там, де воно дійсно потрібне. Це нагадування про те, що наші дії повинні бути продуманими та спрямованими на справжню користь, а не лише на зовнішній ефект.
“Хмара”
Над селами, над нивами,
Лугами та долинами
Велика Хмара йшла.
Ні жита, ні пшениченьки,
Ніякої травиченьки
Дощем не полила.
Від степу від широкого
До моря до глибокого
За вітром потяглась.
Над морем гуркотаючи,
Ввесь день не оддихаючи,
Дощем вона лилась.
Діждала нічки темної —
І до Гори зеленої
Присунулась спочить.
— Бач, — каже, — Горо милая,
Дощу не пожаліла я,
Нехай тепер шумить!
— Шкода, — Гора озвалася, —
Сього не сподівалася
Од тебе, сестро, я!
Над селами, над нивами,
Над тихими долинами —
Там славонька твоя!
На кожную стеблиночку
Пошлеш одну росиночку —
І віку додаси, —
А морю широченному,
Глибокому, силенному,
Води не надаси!
Гора сказала правдоньку.
А я вам дам порадоньку,
Як жити до пуття:
Кохайте щиро правдоньку —
І дасть вам бог одрадоньку
Щасливого життя.
(1864-1872)
Читати твори Леоніда Глібова
