Байка Леоніда Глібова “Чиж та Голуб” розповідає про молодого і співучого чижика, який весною попався в западню. Голуб, бачачи це, сміється, бо вважає, що його не можна обдурити так, як чижика. Але врешті-решт він і сам попадається у сільце.
Мораль байки: не варто сміятися з чужих невдач, адже самому може трапитися те саме.
“Чиж та Голуб”
Весною Чижик молоденький,
Такий співучий, проворненький,
В садочку все собі скакав,
Та якось у сільце й попав;
Сердега в клітці рветься, б’ється…
А Голуб бачить та сміється:
«А що? Попавсь — от тобі й на!
Вже, певно, голова дурна…
Не бійсь, мене б не піддурили,
Хоч як би не хитрили!
Бо я не Чижик! Ні… оце!»
Аж гульк — і сам піймавсь в сільце..
Ото на себе не надійся,
Чужому лихові не смійся!
(1853)
Читати твори Леоніда Глібова
