Байка “Сила” Леоніда Глібова розповідає про пана, який вирішив прогнати хандру, запросивши до себе розумних людей. Пан радиться з кумом, кого б то йому запросити. І кум, серед інших, пропонує Силу. Пан спочатку проти цієї ідеї, бо Сила здавався йому дурнем, проте кум переконує його таки того запросити, адже Сила має силу грошей.
Зрештою запланований паном захід відбувся, мудрі люди на ньому говорили розумні речі, а Сила «скакав, як дурень з печі».
Глібов через цю байку показує, що гроші — то сила, яка навіть дурня зробить рівним з розумними людьми.
“Сила”
Щоб хуторну хандру прогнати,
Один вигадливий Панок
Задумав до себе розумних наскликати
І світом мудрості розбуркать свій куток.
На раду він покликав Кума,
Бо між розумними то був найкращий цвіт:
Він і мовчить розумно, і розумно дума,
Бо знав людей і бачив світ.
Приїхав Кум — і почали судити:
— Отак і так, — Пан каже, — хочу я;
Чи буде бобу решето, скажи ти?
Чи гарна вигадка моя?
— Цікаве діло! Що й казати! —
Промовив Кум. — Гаразд придумав ти;
Хоч не багатечко, а можна назбирати,
Бо дурнями, мовляв, хоч греблю нагати…
Ось нум лічить, чи прийдеться до діла?
Панько Небреха — перша голова,
Вовчок та Мирний — це ще два;
Нечуй та Свистуненко Сила…
— Тю-тю на тебе! — крикнув Пан. —
На біса ти до гурту пхаєш Силу?
Хіба за те, що дорогий жупан?
А от і проминув ти Сліпченка Данилу!
— Цить, — каже Кум, — я не збрешу;
Не торохти, сховай слова завзяті,
Скажу я нищечком, бо піч у хаті… —
Той ухо прихилив, а Кум шу-шу, шу-шу…
— Хіба! — промовив Пан і засміявся. —
Покличемо і Силу, коли так…
Розумний, Куме, ти удався!
Куди не поверни — мастак.
Як радилися, так і сталось;
Як квіточка, надія розцвіла;
Хоч небагатечко гостей зібралось,
А все ж бесіда гарная була.
Як тихая вода, лились розумні речі
І вимовлялось те, чого ніхто не чув;
І Сила там між ними був —
Скакав, як дурень з печі…
— От тобі й на! — хто-небудь пристидить. —
Розумних кликали і дурня приліпили,
Правенько почали та й покривили…
Та годі вам, мовчіть!
Тут сила не в тому, що дурень Сила,
А в тім, що гроші — сила.
(1892)
Читати твори Леоніда Глібова
