Байка Леоніда Глібова “Чабан і Комар” розповідає про Комара, який вирішив розбудити Чабана, щоб врятувати того від гадюки. Комар спочатку гудів над вухом Чабана, але той не прокидався. Тоді Комар взяв і вкусив Чабана у лоба. Чабан прокинувся і, побачивши гадюку, убив її кийком. Таким чином Комар врятував Чабана, але сам при цьому загинув, бо коли Чабан прокинувся від укусу комахи, то прихлопнув її.
Мораль байки полягає в тому, що іноді люди, які мають вищий соціальний статус, не цінують допомогу від менш успішних людей, та навіть можуть заподіяти їм шкоду, не усвідомлюючи їхнього внеску.
“Чабан і Комар”
У холодочку, під вербою,
Приліг Чабан спочить;
Кийок поклав під головою,
Собака у ногах лежить, —
Не боязко, заснути можна сміло:
Отара стишилась, лінується ходить,
Бо дуже сонечко пригріло,
І хоч би що — собака не проспить.
Заснув Чабан, а лишенько не спало:
Гадюка вилізла з трави, сичить…
Комар углядів, жалко стало,
І Чабана він кинувся будить;
Гудів-гудів, аж крилечки помліли,
А той не чує — спить;
Комар присів на лоб, щоб з усієї сили
Свій гострий носик устромить.
Чабан прокинувся — аж перед ним Гадюка,
Він києм — бух — і витяглась зміюка;
Пропав би був Вівчар,
Та визволив Комар.
Куди ж він з переляку дівся?
Ото ж то й що! Чабан Гадюку вбив,
А Комара, що прислужився
І впору розбудив,
Спросоння тріснув так, що аж прилип до лоба.
Така-то за добро шаноба!
Як перед більшим менший чоловік
До правди повернуть язик
Одважиться, по стародавній мові,
Що хлібець їж,
А правду ріж,
Того й гляди — утнуть, як Комарові.
(1892-1893)
Читати твори Леоніда Глібова
