Байка Леоніда Глібова “Дві бочки” розповідає про дві бочки, які їхали селом — повну і порожню. Порожня торохтіла на все село, тож перехожі лякались, коли її зустрічали, а дехто навіть лаявся на неї.
Ця байка вчить, що пустопорожні люди часто найголосніші і привертають до себе увагу, але це не означає, що вони того варті. Натомість ті, хто живуть скромно і не роблять зайвого галасу, часто є більш мудрими, їх більше шанують.
“Дві бочки”
Дві Бочки їхало колись селом,
Одна з горілкою, повненька,
Друга — порожня, тож слідком
Та, що з горілкою,— тихенько,
Повагом йде собі та йде;
Порожня ж так собі пустує,
Та так брика, та так басує,
Що аж на все село гуде.
Хто йде — із ляку швидш звертає
Та ще й налає:
«Який се враг її приніс?
Нехай їй біс!»
Хто про свої діла стрекоче,
Кому й не слід, коли захоче,
Тому усяк мерщій зверта,
Бо він такий, як Бочка та:
Усіх од себе проганяє.
Зате розумний чоловік
Живе тихесенько ввесь вік,
Не торохтить і не гукає —
Та й місце має.
(1853)
Читайте твори Леоніда Глібова
