Публій Овідій Назон: біографія та твори
Публій Овідій Назон (20 березня 43 р. до н.е. — 17 р. н.е.) давньоримський поет творчість якого завершує “золоту добу” римської літератури.
Біографія Овідія відома з його автобіографічного твору “Скорботні елегії”. ОБтож за версією, викладеною самим Овідієм він походив із провінційної забнепеченої сім’ї вершників та навчався у граматичній школі у Римі, а потім вивчав риторику, при цьому він виявив неабиякі здібності до цього мистецтва. Це відкрило йому шлях у політику — він був одним з міських урядників у колегії тіумвірів, пізніше увійшов до складу судової колегії децемвірів. Втім урядова кар’єра не дуже приваблювала Овідія, він цікавився літературою, тож увійшов до гуртка римсьского політика Марка Валерія Мессали, познайомився з Вергілієм, Горацієм, потоваришував з іншими римськими літераторами. Свою освіту Овідій продовжив у Афінах, після чого подорожував східною частиною Середземного моря, також побував на Сицидії і, врешті, повернувся до Риму. Однак у грудні 8 року імператор Октавіан Август образився на написану Овідієм поему “Мистецтво кохання” та заслав його у віддалену грецьку колонію Томи, що розташована неподалік гирла Дунаю — тепер це румунське місто Констанца. Що цікаво — сама поема була написана Овідієм ще у 1 р. н.е. Однак попри немилість імператора до Овідія, той не конфіскував його майно, а дружина поета Фабія, яка була родичкою імператора, залишилась у Римі.
Також перед від’їздом на заслання Овідій спалив свій найвидатніший твір “Метаморфози”, який зберігся лише завдяки копіям, які зробили його друзі. Овідій сподівався що після смерті Августа 14 р. н.е. його звільнить новий імпетартор Тиберій, однак цього так і не сталось. 17 року н.е. Овідій помер у засланні.
Овідій належав до впливовго стану вершників, який у той період перебував на вершині свого розвитку, тож цей факт відобразився у його творчості.
Твори Публія Овідія Назона
Для Овідія не була притаманна соціальна та філософська проблематика, натомість для нього характерна любовна тематика, при цьому він майстерно та іронічно використовував традиційні літературні мотиви, переспівував і своїх великих поетів, і свої власні твори. Овідій досконало володів поетичним стилем, писав дуже легко та гнучко. Жанр любовної поезії у той час був дуже популярним, особливо серед середніх прошарків римського суспільства. У своїх творах Овідій згадував великих попередників — Корнелія Галла, Тібулла, Секста Проперція, однак сам він не лише продовжував їх лірику, а й розвинув їх стиль. Оскільки книгодрукування тоді ще не існувало, велике значення мало публічне виконання поезії — саме воно принесло визнання Овідію.
Навіть замолоду Овідій дуже відповідально ставився до власної творчості, і твори, які вважав недосконалими просто спалював. Вперше літературна майстерність виявилась у книгах “Героїди” та “Amores” — до нас дійшло 49 віршів, які об’єднані у три книги, хоча загалом їх було написано п’ять. Також Овідій не полишив поетичної творчості на засланні — на березі Чорного Моря він написав “Скорботні елегії”. Щоправда у Овідія був і особистий мотив — у такий спосіб він намагався отримати помилування від імператора. Згодом на засланні він написав “Понтійські листи”, які зібрані у чотирьох книгах, однак у нлих помітно, що Овідій почав втрачати свою майстерність — вони значно слабші за попередні твори поета.
