Біографія та твори Короленко Володимир Галактіонович
Короленко Володимир Галактіонович (15 (27) липня 1853 – 25 грудня 1921) – російський письменник, публіцист, журналіст, літературний редактор, громадський діяч. Українець за національністю.
Володимир Короленко народився у Житомирі, його батько Галактіон Панасович Короленко був провінційним суддею, був надзвичайно чесною людиною та цікавився культурою. Однак коли Володимиру було 15 років Галактіон Панасович помер, сім’я – мати та п’ятеро дітей, потрапила у фінансову скруту, і мати Короленка докладала значних зусиль, аби той закінчив навчання. Житомирське дитинство визначило подальшу долю Володимира Короленка, який цікавився музикою, мистецтвом, філософією, історією. Спочатку він вчився у Житомирській гімназії, однак коли батька перевели на роботу до Рівного закінчив тамтешню гімназію. Здобувши середню освіту Володимир Короленко вступив до Санкт-Петербурзького технологічного інституту, однак так і не зумів його закінчити через матеріальні проблеми. Працював коректором, намагався знайти іншу роботу у видавництвах. 1874 року почав навчатись у Москві у Петровській хліборобській та лісовій академії де його викладачем був професор Клемент Тімірязев. Згодом викладач став прототипом Ізборського у повісті “З двох боків”. Однак 1876 року його виключили з академії — за участь у студентських заворушеннях. Протягом року мешкав у місті Кронштадт де перебував під наглядом поліції. Займався репетиторсьвом, був коректором, навіть шевцем та різноробочим.
1877 року зробив нову спробу отримати вищу освіту та вступив до Санкт-Петербурзького гірничого інституту, однак вже 1879 року його запідозрили у революційній діяльності, виключили з інституту та відправили на заслання у місто Глазов Вятської губернії (північний схід європейської частини сучасної Росії). Протягом трьох років, перебуваючи на засланні Володимир Короленко також мешкав у Вишньому Волочку та Пермі. Однак коли у березні 1881 року відмовився присягнути новому імператору Росії Олександру ІІІ на три роки був висланий у Якутію.
І хоча на засланні Володимир Короленко провів загалом 6 років, це не зламало його як людину, навпаки, у віддалених куточках імперії виявився його талант етнографа – він вивчав побут мешканців тих регіонів, записував якутські пісні та легенди, створював власні твори, спостереження стали основою його майбутніх творів.
Твори Короленка Володимира Галактіоновича
Літературний дебют Володимира Короленка відбувся 1879 року у петербурзькому журналі “Слово”, де були опубліковані “Епізоди з життя шукача”. Однак далі була шестирічна пауза у виданні творів. Після завершення терміну заслання царська влада дозволила йому замешкати у Нижньому Новгороді. Тут з’явились його оповідання “Яшко”, “Убивець”, “Сон Макара”, “Соколинець”. Десять років (1885-1895), які Володимир Короленко провів у Нижньому Новгороді є розквітом його літературної творчості. Вже 1886 року вийшла його перша книга “Нариси та оповідання”, невдовзі побачила світ повість “Сліпий музикант”, у якій він продемонстрував своє знання психології людини, проблем людини та суспільства.
20 останніх років свого життя жив у Полтаві.
Володимир Короленко не сприйняв встановлення Совєтської влади та відмовився від встановленого для нього совєтською владою Полтави продовольчого забезпечення. 25 грудня 1921 року письменник помер у голоді та злиднях. Похований у Полтаві.
