Біографія та твори Йо́ганна Во́льфґанґа фон Ґете
Йо́ганн Во́льфґанґ фон Ґете (28 серпня 1749, Франкфурт-на-Майні — 22 березня 1832, Веймар) – видатний німецький поет, драматург, письменник, дослідник природи.
Батьком Йо́ганна Во́льфґанґа фон Ґете був колишній адвокат, імперський радник та заможний бюргер Йоганн Каспар Ґете . Мати — Катерина Елізабет Ґете. Батько був неемоційним, вимогливим та педантичним і чесним чоловіком, який спонукав сина до навчання, натомість від матері передалась тяга до створення оповідей. У їх будинку була велика бібліотека, тож вже у дитинстві майбутній письменник читав “Іліаду” Гомера, “Метаморфози” Овідія а також в оригіналі Вергілія. 1765 року Йоганн став студентом Лейпцизького університету, однак потім перейшов до Страсбурзького університету, де й здобув повну вищу освіту, а у 1770 році після захисту дисертації отриимав звання доктора права.
Серйозний вплив на розвиток молодого Ґете мало знайомство з німецьким філософом Йоганом Гердером. У цей період він був пов’язаний з рухом “Буря і натиск”, який боровся за національну самобутність німецької літератури. Ґете був прихильником об’єднання Німеччини, що відчувалось у його історичній драмі “Гец фон Берліхінген”, написана у 1773 році. Також починає цікавитись народною поезією, що помітно у його вірші “Степова рожечка”.
. . . . . .
Твори Ґете
Однак славу отримав завдяки автобіографічному роману “Страждання молодого Вертера” (1774 р).
1775 року його запросив герцог Саксену-Веймару-Ейзенаху Карл Август, Ґете став першим міністром герцога з титулом таємного радника. Однак з часом поступово відходив від державної служби зосереджуючись на театрах та навчальних закладах. Все подальше життя Ґете пройшло у Веймарі.
Дотримувався консервативних поглядів, був противником Великої французької революції, засуджував Якобінський терор, який виник внаслідок революції.
Однак найбільшим досягненням Ґете стала драматична поема “Фауст” — над нею він працював з 1773 по 1831 рік. Образ ученого-чарівника Фауста, головного героя поеми, був взятий з народної легенди. В основі сюжету поеми є суперечка Господа й Мефістофеля, чи зможе останній звести Фауста на манівці.
Також Ґете є автором численних природознавчих праць, зокрема “Про метаморфози рослин” (1790), “Вступ до порівняльної анатомії” (1795). Ґете досліджував опитичні явища, як заломлення світла, хроматична аберацція, що стало основою для його книги “Вчення про колір” (1810).
1806 року одружився з Крістіаною Вульпіс. 6 березня 1832 року Ґете застудився і вже 22 березня цього ж року помер. Похований у герцогській усипальні поруч із Шиллером.
