Біографія Василя Симоменка
Роки життя: 1935-1963
Поет, журналіст.
Коротка біографія Василя Симоменка
Народився Василь Симоненко у селі Біївці на Полтавщині. Спочатку, 5 класів, навчався у Біївській початковій школі. Далі – у сусідніх селах Єнківцях і Тарандинці, до яких доводилось йти 9 км в один бік. Після закінчення середньої школи, 1952 році, вступив на факультет журналістики Київського університету. Тут він пише багато віршів, стає членом літературної студії.
У 1957 році закінчив факультет журналістики і почав працювати. Працював в обласних газетах “Черкаська правда” і “Молодь Черкащини”. В останній очолив відділ пропаганди. Пізніше працював кореспондентом “Робітничої Газети” в Черкаській області.
У 1960 році у Києві був заснований Клуб творчої молоді. Василь Симоненко на той час жив і працював у Черкасах, але разом з іншими став душею цього Клубу. Тоді ж набули великої популярності самвидавні поезії Симоненка, що поклали початок українському рухові опору 1960-70-х pp. Тематично вони становили сатиру на радянський лад, зображували важке життя радянських людей, особливо селянства, викривали жорстокості радянської деспотії. Доля самвидавної поезії Василя Симоненка невідома. У сучасній Україні опублікована лише незначна її частині і то у сфальшованому вигляді.
У 1962 році разом з Аллою Горською та Лесем Танюком виявив місця поховань розстріляних органами НКВС на Лук’янівському та Васильківському цвинтарях, а також у Биківні. Влітку цього ж року Василя Симоменка жорстоко побили працівники міліції. Відтоді його здоров’я почало сильно погіршуватися.
Писати вірші почав ще в студентські роки, але багато з них не проходили радянської цензури. За його життя вийшли лише збірка поезій “Тиша і грім” (у 1962 р.) і казка “Цар Плаксій та Лоскотон” (у 1963 р.). З весни 1963 року хвороба анктивно прогресувала, поета нестерпно боліли поперек та нирки. На початку вересня він ліг у лікарню. Невдовзі лікарі повідомили діагноз – рак нирок. Зробили операцію, але безрезультатно.
Помер Василь Симонеко уночі 14 грудня.
Читати твори Василя Симоненка.
