Господи, гніву пречистого. Василь Стус

Вірші "Господи, гніву пречистого" про силу і незламність самого Василя Стуса. Він утверджує впевне­ність у можливості вистояти, не зрадивши себе й своїх переконань. В основі вірша "Господи, гніву пречистого..." канон, запропоно­ваний християнським богословом VIII ст. Іоаном Дамаскіном. Ліричний герой вірша звертається до Бога із проханням не осудити його за глибоку віру і надію, бо утверджує безсмертя людського духу. Він протидіє внутрішній слабкості, щоб не зрадити духовному покликанню. Також герой вірша "Господи, гніву пречистого" сприймає трагічні обставини як спосіб формування внутрішньої сили.

. . . . .

"Господи, гніву пречистого"

Господи, гніву пречистого
благаю — не май за зле.
Де не стоятиму — вистою.
Спасибі за те, що мале
людське життя, хоч надією
довжу його в віки.
Думою тугу розвіюю,
щоб був я завжди такий,
яким мене мати вродила
і благословила в світи.
І добре, що не зуміла
мене від біди вберегти.

Читати твори Василя Стуса.