Вірш “Зимовий етюд” – це приклад пейзажної лірики Володимира Підпалого. У ньому автор розповідає про красу вечірнього міста, зображуючи надзвичайну та неповторну краск рідної землі. На початку вірша “Зимовий етюд” описана загальна картина зимового вечора, але ліричний герой його сприймає як щось виняткове й небуденне, перетворивши цей звичайний зимовий вечір на казковий. У другій частині вірша Володимир Підпалий передає живу, немов справді казкову, картину природи. Усе, що помічає ліричний герой “Зимового етиду”, живе у злагодженому ритмі, складаючи разом єдиний одухотворений образ.
“Зимовий етюд”
Трішки туману і трішки інею,
неба льодинку холодну —
на шлях…
Вечір, мов казка, над Україною
казка, як вечір,
аж синьо в очах…
Там, за тополями,
за огорожами,
де місто тікає на ніч в степи —
все запорошене,
все насторожене,
вся Україна заслухалась —
і не спить…
25 січня 1968 р.
Вірш “Зимовий етюд” В. Підпалий
Читати твори Володимира Підпалого.
