Народна чумацька пісня “Ой у степу криниченька” зображує важке чумацьке життя і описує трагічну долю чумака, який не повернувся додому з далекої поїздки. У цій суспільно-побутовій пісні виражене співчуття усім чумакам, які померли мали важке життя. Пісню “Ой у степу криниченька” можна умовно поділити на дві частини. У першій йдеться про мандрівне життя чумаків, які таким чином заробляють, щоб прогодувати свої родини. У другій – про смерть чумака, якого поховали в чужій стороні.
“Ой у степу криниченька”
Ой у степу криниченька,
З неї вода протікає.
Гей, там чумак сиві воли пасе
Та з криниці напуває.
Воли ревуть, води не п’ють.
Бо в Крим доріженьку чують.
Ой Бог знає, та Бог і відає.
Де чумаченьки ночують.
Ой ночують чумаченьки
В чистім степу при долині,
Розпустили сірі воли пасти
При зеленій муравині.
Умер, умер чумаченько
Та в неділеньку вранці,
Поховали того чумаченька
У зеленому байраці.
Ой прилетіла сива зозуленька.
Та все «ку-ку» та «ку-ку».
— Ой подай, чумаче, та подай, голубе,
Та хоч правую руку!
— Ой рад би я, моя мила.
Хоч обидві подати:
Насипано та сирої землі.
Що не можу підняти.
“Ой у степу криниченька” – суспільно-побутова народна пісня
