Гомін, гомін по діброві. Суспільно-побутова пісня

Українська народна суспільно-побутова козацька пісня "Гомін, гомін по діброві" зображує розпачливе прощання матері із сином, котрий вирушає на війну з турецько-татарськими загарбниками. У пісні уславлюються козацька відвага та сила материнської любові. Також козацька пісня "Гомін, гомін по діброві" засуджує війну, яка несе горе у родини.

"Гомін, гомін по діброві"

Гомін, гомін, гомін по діброві,
Туман поле покриває,
Туман поле, поле покриває,
Мати сина проганяє:

"Іди, сину, іди пріч від мене,
Нехай тебе орда візьме!"
"Мене, мамо, мене орда знає –
В чистім полі обминає".

"Іди, сину, іди пріч від мене,
Нехай тебе турчин візьме!"
"Мене, мамо, мене турчин знає
Сріблом-злотом наділяє".

"Іди, сину, іди пріч від мене,
Нехай тебе ляхи візьмуть!
"Мене, мамо, мене ляхи знають
Медом-вином напувають".

Іди, сину, іди пріч від мене,
Нехай тебе москаль візьме!"
"Мене, мамо, мене москаль знає –
Давно уже підмовляє".

Гомін, гомін, гомін по діброві,
Туман поле покриває,
Туман поле, поле покриває,
Мати сину промовляє:

"Вернись, синку, вернись додомоньку,
Змию тобі головоньку".
"Мені головоньку дощі змиють,
А висушать буйні вітри".

Козацька пісня "Гомін, гомін по діброві"

Читати тексти українських суспільно-побутових пісень.