Темою вірша “Тиша морська” є зображення краси моря, його тиші та величності. Леся Українка описує приємний душевний комфорт та насолу, які дарує гарна погода на морі. “Тиша морська” містить чимало епітетів, метафор та інших художніх форм, які підсилюють думку про сильний вплив погоди та навколишнього світу на внутрішній стан людини. Леся Українка вважала, що приємна погода сприятливо впливає на внутрішній стан та настрій людини – ці роздуми поетеса і поклала в основу вірша.
. . . . . .
“Тиша морська”
В час гарячий полудневий
Виглядаю у вiконце:
Ясне небо, ясне море,
Яснi хмарки, ясне сонце.
Певно, се країна свiтла
Та злотистої блакитi,
Певно, тут не чули зроду,
Що бува негода в свiтi!
Тиша в морi… педве-ледве
Колихає море хвилi;
Не колишуться од вiтру
На човнах вiтрила бiлi.
З тихим плескотом на берег
Рине хвилечка перлиста;
Править хтось малим човенцем,
В’ється стежечка злотиста.
Править хтось малим човенцем,
Стиха весла пiдiймає,
I здається, що з весельця
Щире золото спадає.
Як би я тепер хотiла
У мале човенце сiсти
I далеко на схiд сонця
Золотим шляхом поплисти!
Попливла б я на схiд сонця,
А вiд сходу до заходу,
Тим шляхом, що проложило
Ясне сонце через воду.
Не страшнi для мене вiтри,
Нi пiдводнй камiння, —
Я про них би й не згадала
В краю вiчного промiння.
Євпаторiя, 1890, 16 серпня
Вірш “Тиша морська” Лесі Українки
Читати твори Лесі Українки.
. . . . . . .
Коротка біографія Лесі Українки (Лариса Косач).
