Віють вітри, віють буйні. Маруся Чурай

"Віють вітри, віють буйні" - пісня напів легендарної поетки та піснярки з Полтави Марусі Чурай, яка стала народною. Багато дослідників вважають, що "Віють вітри, віють буйні" Маруся Чурай написала, коли чекала на повернення коханого з війни. Пісня передає почуття самотньої дівчини, яка порівнює себе з билинкою в полі, що росте на піску. Дівчина страждає від розлуки з коханим. Твір наповнений глибоким ліризмом, а його фінал емоційно підсилюють риторичні звертання й оклики. У цій пісні Марусі Чурай вирокистані порівняння та епітети, що робить її дуже мелодійною.

"Віють вітри, віють буйні"

Віють вітри, віють буйні,
Аж дерева гнуться,
Ой як болить моє серце,
А сльзи не ллються.

Трачу літа в лютім горі
І кінця не бачу.
Тільки тоді і полегша,
Як нишком поплачу.

Не поправлять сльози щастя,
Серцю легше буде,
Хто щасливим був часочок,
По смерті не забуде…

Єсть же люди, що і моїй
Завидують долі,
Чи щаслива та билинка,
Що росте на полі?

Що на полі, що на пісках,
Без роси, на сонці?
Тяжко жити без милого
І в своїй сторонці!

Де ти, милий, чорнобривий?
Де ти? Озовися!
Як я, бідна, тут горюю,
Прийди подивися.

Полетіла б я до тебе,
Та крилець не маю,
Щоб побачив, як без тебе
З горя висихаю.

До кого я пригорнуся,
І хто пригoлубить,
Коли тепер того нема,
Який мене любить?

Текст пісні Марусі Чурай "Віють вітри, віють буйні"

Читати пісні Марусі Чурай.