Григір Тютюнник. Біографія

Біографія Григора Тютюнника

Роки життя: 1931-1980

Український письменник-прозаїк.

Коротка біографія Григора Тютюнника

Григір Тютюнник народився у селі Шилівка на Полтавщині в родині селян, які працювали в колгоспі.

У 1937 році його батька з політичних мотивів заарештували й пустили по сибірських етапах органи НКВС. Після цього Григора до себе на Донбас взяв батьків брат, який разом із дружиною його і виховували.

У 1938 р. Григір Тютюнник почав вчитися в українскьому класі початкової школи, але яерез деякий час клас розформували (там було тільки 7 учнів) і хлопця перевели в російський клас.

У 1946 році після закінчення п'ятого класу пішов в Зіньківське ремісниче училище № 7, де одержав спеціальність слюсаря. Закінчивши його працював на Харківському заводі ім. Малишева, але серйозно захворів і повернувся до Шилівки. За те, що не відпрацював належних трьох років відсидів 4 місяці в колонії. Після ув'язнення повернувся на Донбас, де працював в колгоспі, на відбудові шахт, слюсарював.

У 1951 р. Тютюнник пішов до армії, служив у морфлоті радистом на Далекому Сході. Після демобілізації закінчив вечірню школу, працював токарем у вагонному депо. Після служби Григір Тютюнник вперше пробує писати (російською мовою).

Впродовж 1957-1962 pp. навчався у Харківському університеті на філологічному факультеті. Саме тут він захопився літературною працею.

Першу новелу "В сумерки" Григір Тютюнник написав російською мовою. Після смерті старшого брата Григорія Тютюнника переклав твір українською мовою і з того часу писав лише нею.

Після закінчення Харківського університету Григір Тютюнник учителював у вечірній школі на Донбасі.

У 1963 р. переїхав до Києва. Тут у газеті "Літературна Україна" публікує кілька нарисів на різні теми та перші оповідання, зокрема "Дивак", "Рожевий морок", "Кленовий пагін" та "Сито, сито…". У молодіжних журналах "Дніпро" та "Зміна" виходять новели "Місячної ночі", "Зав'язь", "На згарищі", "У сутінки", "Чудасія", "Смерть кавалера".

У 1966 р. вийшла перша книжка Григора Тютюнника "Зав'язь", яка зробила письменника популярним. Журнал "Дружба народов" відзначив оповідання Григора Тютюнника як найкращі у своїх публікаціях 1967 р.

Григір Тютюнник також перекладав українською мовою твори В. Шукшина, М. Горького, І. Соколова-Микитова та інших.

На початку 1970-х років працював у видавництві "Веселка". В цей час він починає писати твори для дітей, зокрема, видає збірки оповідань "Ласочка", казок "Степова казка". За книги "Климко" і "Вогник далеко в степу" Григору Тютюннику присуджено премію імені Лесі Українки.

Помер Григір Тютюнник 6 березня 1980 р., скоївши самогубство. Похований на Байковому кладовищі у Києві.

У 1989 році творчість Григора Тютюнника посмертно відзначили Державною премією ім. Шевченка.