Біографія Марка Вовчка
Роки життя: 1833-1907
Письменниця, перекладачка.
Коротка біографія Марка Вовчка
Марко Вовчок (Марія Вілінська) народилася в маєтку Єкатерининське Єлецького повіту Орловської губернії у збіднілій російській дворянській сім’ї. У підліткові роки виховувалася в приватному пансіоні в Харкові.
У 16 років познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, українським фольклористом і етнографом Опанасом Маркевичем. Після заміжжя проживала з чоловіком у Чернігові, Києві та Немирові. Тоді й глибоко вивчила життя, культуру та мову українського народу.
У 1857 році у Санкт-Петербурзі вийшла збірка перших україномовних творів Марка Вовчка під назвою “Народні оповідання”. Твори письменниця написала у Немирові. Збірка відразу стала надзвичайно популярною серед української інтелігенції, вона справила велике враження на літературно-громадську думку. Також у Немирові Марко Вовчок почала писати повість “Інститутка”.
У 1859 році Марко Вовчок переїздить до Санкт-Петербурга. Цього ж року у Москві з’являються друком більшість її перших оповідань російською мовою у збірці “Рассказы из народного русского быта”.
Наприкінці 1859 р. і до 1867 р. за письменниця перебувала за кордоном Російської імперії – у Франції, Німеччині, Швейцарії, Італії. Там Марко Вовчок познайомилася з багатьма відомими людьми, зокрема, Дмитром Менделєєвим, Олександром Бородіним, Іваном Сєченовим, Жуль Верном, Олександром Герценом, Левом Толстим.
У перші роки проживання за кордоном вона закінчила оповідання “Ледащиця”, “Пройдисвіт”, написала оповідання “Два сини”. Закордрнний період у творчості Марка Вовчка особливий і тим, що письменниця працювала над жанром психологічної повісті ( такою стала, до прикладу “Три долі”) й психологічного оповідання (“Павло Чорнокрил”, “Не до пари”). Також за межами Російської імерії вона працювала над історичними повістями й оповіданнями для дітей (“Кармелюк”, “Невільничка”, “Маруся”), створила жанр соціально-побутової казки (“Дев’ять братів і десята сестриця Галя”).
У 1867 році письменниця повернулася до Петербурга і почала свій плідний внесок у російську літрературу. Зокрема, росіською мовою Марко Вовчок написала повісті “Жили да были три сестры”, “Червонный король”, “Тюлевая баба” та інші.
У 1870 р. Марко Вовчок підписала контракт з петербурзьким видавцем Семеном Звонарьовим про укладання та редагування ілюстрованого місячника “Переводы лучших иностранных писателей”. Роботи було багато, вона всього не встигала, тому найняла перекладачок, а перекладені ними твори підписувала своїм прізвищем. Перший номер місячника розійшовся дуже гарно. Кілька наступних теж. Але письменниця казала своїм перекладачкам, що продажі йдуть погано, тож поки вона може виплатити кожній лиш половину гонорару. Решту обіцяла віддати пізніше, але так того й не зробила. Одна з дівчат, Катерина Керстен, якій дуже були потрібні гроші, почала вимагати свій законний гонорар. Вовчок не віддавала. Тоді Катерина вирішила помститися. Вона взяла на переклад ще кілька казок Андерсена, нібито для того, аби хоч трохи підробити. Насправді ж самостійно їх не перекладала — згодом віддала Вовчок переклади, зроблені і видані кілька років тому Марією Трубниковою та Надією Стасовою. Не читаючи рукописи, Марко Вовчок відразу підписала їх своїм прізвищем і віддала в друк. Після цього третейський суд з 19 літераторів визнав її винною у плагіаті. Після цього випадку вона переїхала жити на хутір Долинський поблизу м. Нальчик.
Померла 28 липня 1907 р.
Зазначимо, що сьогодні немає однозначної думки про авторство українських творів, підписаних Марком Вовчком, адже після розлучення з першим чоловіком, українцем, вона перестала писати українською мовою. Після скандалу з плагіатом перекладів, з’явилися підозри, що українські твори насправді писав її колишній чоловік. Такої думки, зокрема, дотримувався Пантелеймон Куліш.
Читати твори Марка Вовчка.
