Байка “Паляниця й Книш” Леоніда Глібова висміює самозакоханість та марнославство. У ній Паляниця, яка сиділа у печі, починає нарікати на своє становище, вважаючи себе важливішою, ніж вона є насправді. Книш, який знаходиться поруч, радить їй помовчати.
Ця байка нагадує нам про те, що самовпевненість може заважати бачити реальну картину та цінувати допомогу інших.
“Паляниця й Книш”
Сиділа у печі хороша Паляниця;
На господиню стала гомоніть:
— А щоб їй так і сяк! І докіль тут сидіть?
У очі вилаю, бо невелика птиця!.
— Мовчи та диш! —
Озвався у куточку Книш.
Коли не людям байка пригодиться, —
Не всяка стежечка без спориша, —
То, може, знайдеться такая Паляниця,
Що іноді послухає Книша.
(1891)
Читати твори Леоніда Глібова