Байка “Огонь і Гай” Леоніда Глібова розповідає про покинутий під Гаєм Вогонь. Вогонь запропонував Гаю дружбу, розповідаючи, що міг би зимою його обігрівати. Вітрець підтвердив слова Вогню. Послухавши їх, Гай погодився на таку дружбу. Відтак Вітрець роздмухав Вогонь і той швидко спопелив увесь Гай.
Глібов закликає молодь уважно добирати собі оточення, щоб не потрапити в погану компанію і не змарнувати себе.
“Огонь і гай”
Під Гаєм хтось Огонь покинув, —
Чи подорожній там, чи косарі були,
Чи, може, вівчарі картопельку пекли —
Вітрець моторненький прилинув
І потихеньку роздував.
Розжеврівся Огонь, аж іскри кидать став…
— Ой Гаю! Гаю зелененький! —
Промовив він, пускаючи димок. —
Чи бачиш ти, який я вдавсь тепленький?
В холодний час нагрів би ввесь Гайок…
Мене покинули, мою забули службу;
Коли б Вітрець не був, то, може б, я погас.
Скажу тобі під сей веселий час:
Чому б з тобою нам не поєднати дружбу?
Всю нічку я б тобі світив
І видненько б було, хто б не ходив:
Чи звір який у гущині сховався,
Чи злодій уночі з сокирою підкрався;
І знали б нас як двох братів,
І я б горів, і ти б шумів,
Не турбувало б нас ніяке лихо враже.
Чи правду я кажу — нехай Вітрець нам скаже!
— Авжеж, що так! — піддакнув їм Вітрець,
Усюди вдатний молодець.
Не довго думав Гай, на брехні спокусився,
Не знаючи того, який Огонь дружок.
Вітрець їм зараз прислужився:
Мерщій поніс Огонь в Гайок
І на суху поклав полянку.
Світив Огонь всю нічку, аж до ранку.
Попереду він за сушню узявсь
І потихеньку став тріщати,
А як Вітрець-підлиза розгулявсь,
Тоді вже всюди став палати
І братика свого по пожалів:
І обпалив його, і обсмалив.
Пропав Гайок, аж жаль було глядіти, —
Мов чорная мара стоїть;
Вже більш йому не зеленіти
І краю рідного не веселить.
Молодіж любая, надія наша, квіти!
Пригадуйте частіш ви баєчку мою;
Цурайтеся брехні і бійтеся дружити
З таким приятелем, як той Огонь в Гаю.
(24 жовтня 1893, Чернігів)
Читати твори Леоніда Глібова
