Обряд посівання або засівання зерном оселі родичів, сусідів, знайомих у перший день нового року має в українській традиції давнє коріння. За звичаєм це робили хлопці рано-вранці, співаючи спеціальну пісню, яка так і називається – “Засівна”. За свої засівання хлопці отримують винагороду. Ця традиція збереглася до сьогодні – пісню “Засівна” вконують посівальники вранці 14 січня на Старий Новий рік (свято Нового року за старим стилем), бажаючи господарям дому багатства, здоров’я, доброго врожаю та інших благ на весь рік.
“Засівна”
Сію, сію, посіваю,
З Новим роком вас вітаю!
Щоб родило на землі,
Щоб був хліб на столі,
Щоб водилися пернаті –
І без чубка і чубаті.
Щоб не знали всі біди,
Нехай прийдуть гаразди.
Щоб капуста головчата,
А петрушка — корінчата,
Часник – як бик.
Цибуля — як зозуля,
Пшениця – як рукавиця.
Щоб була з дітей утіха,
А грошей – півтора міха.
Щоб ви міряли гроші мискою,
А дітей — колискою.
Щоб у кожній кутині
Було по дитині.
Хай дасть нивка по сто кіп,
По сто тисяч один сніп.
Віншую вас з Новим роком,
Новим роком, довгим віком,
Щоб ви дочекали відтепер за рік
До ста літ!
“Засівна” – українська народна пісня для посівання
