Іван Драч. Біографія

Біографія Івана Драча

Роки життя: 1936-2018

Поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч.

Коротка біографія Івана Драча

Іван Драч народився на Київщині в родині робітника радгоспу. Після закінчення Тетіївської середньої школи викладав російську мову й літературу в семирічній школі села Дзвеняче Тетіївського району. Працював інструктором Тетіївського райкому ЛКСМУ з напрямку діяльності МТС.

У 1955-1958 рр. служив в армії.

Після служби почав навчатися на філологічному факультеті Київського університету, але звідти його виключили через творчі та політичні погляди.

У вересні 1961 року Іванові Драчу вдалося відновитися на заочне відділення. Пізніше, залишивши навчання, розпочав працювати в редакції газети "Літературна Україна". Закінчив Найвищі сценарні курси в Москві.

У 1959 році вступив до КПРС. До того ж часу належать перші контакти з українськими дисидентами й перші вірші зі критичними оцінками радянської влади.

Після арештів дисидентів написав відкритого листа, у якому каявся в своїх зв'язках із ними, після цього стосунки з офіційною владою суттєво покращились. Неодноразово в різкій формі засуджував буржуазний націоналізм, підтримував діяльність комуністичної партії як у виступах, так і в поезії.

Працював у газетах "Літературна Україна" й "Батьківщина", а також на кіностудії ім. О. Довженка. Після початку Перебудови відновив контакти в дисидентських колах.

У 1962 році став членом Спілки письменників України.

У 1989 році на І-му з'їзді Народного Руху України Івана Драча обрали головою Руху.

Навесні 1990 р. обраний депутатом Верховної Ради України від Артемівського (№ 259) виборчого округу, отримавши підтримку 66,38 % виборців.

З 28 лютого по 4 грудня 1992 був співголовою НРУ разом зі В'ячеславом Чорноволом і Михайлом Горинем. Пізніше очолив громадську організацію — Товариство "Україна-Світ". Історія цього товариства за радянських часів була тісно пов'язана з КДБ.

З березня 1998 р. по квітень 2002 р. Іван Драч був Народним депутатом України. На парламентських виборах 31 березня 2002 р. втретє став членом Парламенту України вже за партійним списком "Нашої України".

У 2014 очолював Комітет зі присудження щорічної премії Президента України "Українська книжка року".

Помер у клінічній лікарні "Феофанія" після важкої хвороби легенів. Заповідав поховати в рідному селі Теліжинцях, поруч із могилою сина.