Як я малим збирався навесні
Піти у світ незнаними шляхами,Сорочку мати вишила мені
Червоними і чорними нитками.Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,Два кольори мої, два кольори:
Червоне — то любов, а чорне — то журба.Мене водило в безвісті життя,
Та я вертався на свої пороги,Переплелись, як мамине шиття,
Мої сумні і радісні дороги.Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,Два кольори мої, два кольори:
Червоне — то любов, а чорне — то журба.Мені війнула в очі сивина,
Та я нічого не везу додому,Лиш горточок старого полотна
І вишите моє життя на ньому.. . .
. . .
Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,Два кольори мої, два кольори:
Червоне — то любов, а чорне — то журба.Читати твори Дмитра Павличка.
Вам сподобалася стаття? Підтримайте україномовне видання: Ваша допомога дозволить нам працювати для Вас і надалі!
➡ Приват 4149629353047269
➡ Monobank: 4441114410047144
➡ PayPal: uimcbiz@gmail.com
➡ Patreon https://www.patreon.com/uimc
Дякуємо!