Два кольори. Дмитро Павличко

Вірш "Два кольори" написаний у формі монологу сина, у якому він вислов­лює свою любов до матері й подяку за її любов і турботу. Через образ вишитої сорочки, щасливих і сумних доріг, маминої любові Дмитро Павличко розкриває характер ліричного героя. Темою вірша стали роздуми про долю людини, про те, що для неї найдорожче. У 1964 році композитор Олександр Білаш поклав на музику вірш Дмитра Павличка "Два кольори" - ця пісня і досі є однією з найпопулярніших в Україні.

"Два кольори"

Як я малим збирався навесні

Піти у світ незнаними шляхами,

Сорочку мати вишила мені

Червоними і чорними нитками.

Два кольори мої, два кольори,

Оба на полотні, в душі моїй оба,

Два кольори мої, два кольори:

Червоне — то любов, а чорне — то журба.

Мене водило в безвісті життя,

Та я вертався на свої пороги,

Переплелись, як мамине шиття,

Мої сумні і радісні дороги.

Два кольори мої, два кольори,

Оба на полотні, в душі моїй оба,

Два кольори мої, два кольори:

Червоне — то любов, а чорне — то журба.

Мені війнула в очі сивина,

Та я нічого не везу додому,

Лиш горточок старого полотна

І вишите моє життя на ньому.

. . .

. . .

Два кольори мої, два кольори,

Оба на полотні, в душі моїй оба,

Два кольори мої, два кольори:

Червоне — то любов, а чорне — то журба.

Читати твори Дмитра Павличка.