У вірші “Зелена Євангелія” Богдан-Ігор Антонич пише про важливу і актуальну для себе тему – природу і навколишнє середовище. Лише у двох строфах автор використав чимало художніх образів, абстракцій. Вірш “Зелена Євангелія” — це своєрідний гім природі, землі та її красі. Богдан-Ігор Антонич описує і весну як дивовижну пору, і гірське село, і місяць… Вже після смерті поета, у 1938 році, вийшла друком збірка віршів під назвою “Зелена Євангелія”, яку часто називають книгою природи.
. . . . .
“Зелена Євангелія”
Весна — неначе карусель, на каруселі білі коні. Гірське село в садах морель, і місяць, мов тюльпан, червоний.
Стіл ясеновий, на столі
слов’янський дзбан, у дзбані сонце.
Ти поклоняйся лиш землі,
землі стобарвній, наче сон цей!
Читати твори Богдана-Ігоря Антонича.
