Луїс де Ґонґора: твори та біографія
Луїс де Ґонґора (також Луїс де Гонгора-і-Арготе) (1561—1627) — іспанський поет, твори якого не друкувались за його життя, однак цікавість до нього виникла аж у ХХ столітті завдяки Федеріко Гарсіа Лорка та Рубен Даріо. Втім перше видання Лу́їс де Ґо́нґори вийшло одразу після смерті і його вже тоді назвали іспанським Гомером.
Рідним містом поета є Кордова, що на півдні Іспанії, тут він провів більшу частину свого життя. Народився у сім’ї судді та радника у справах конфіскації майна Франциско де Арготе та Леонори де Ґо́нґори, яка мала давнє шляхетське походження. Здобув початкову домашню освіту. Після того, як 1568 року народився молодший брат Хуан батьки вирішили, що у спадок молодшому братові дістанеться майно родини, натомість Луїс успадкує церковну ренту свого дядька, який був настоятелем Кордовського Собору. Однак дядько розпорядився в інший спосіб своїм майном та заповів більшу частину майна племіннику Хуану. Також він наказав, що першою частииною прізвища племінника має бути прізвище матері. Вищу освіту Лу́їс де Ґо́нґора отримує у Саламанському університеті і вже тоді, 1580 року публікує першу поему. Завершивши навчання стає дияконом, однак значних доходів він не отримує, навіть після того, як переїхав у церковну общину єпископа Пачеко. Понад те, за численні порушення на нього накладають штраф, яки вдвічі перевищує його річну платню.
Попри брак грошей Лу́їс де Ґо́нґора подорожує Іспанією, та домагається вигідної роботи. Врешті у грудні 1617 отримує посаду капелана при дворі Філіпа ІІІ. Посада є почесною, однак платня все одно невелика — 820 реалів на місяць, тож він вимушений продавати майно. Фінал життя поета був надзвичайно складним — 1626 року у нього стається інсульт, він божеволіє. І хоч королева іспанії надіслала до нього своїх лікарів, однак допомогтти йому вони вже не змогли — 23 травня 1627 року Лу́їс де Ґо́нґора помер у Кордові.
Твори Луїса де Ґонґора
За кілька місяців, а саме у грудні 1627 року Хуан Лопес де Вікунья опублікував збірку його віршів “Вигадування у віршах іспанського Гомера”. Збірку конфіскувала інквізиція і вона була заборонена до 1633 року.
Лу́їс де Ґо́нґора є автором сонетів, ознакою яких є раціоналізм, логічний розвиток думки. Є сонети, в яких він прославляє живих, є епітафії на померлих, він описує іспанські міста, річки, природу. Також він писав і сатиричні сонети. Також він є автором поем які і сформували його стиль, як “Історія Поліфема та Галатеї” (1612) а також “Поема усамітнення (1614)”.
Однак справжнє визнання до Лу́їс де Ґо́нґора прийшло через тривалий період після його смерті. 1927 року, коли відзначалось 300-річчя від його смерті іспанський поет Гарсіа Лорка використав для кампанії на захист своїх поетичних принципів. 13 лютого 1926 року у гранадському Атенеї поет прочитав лекцію у якій популярно розтлумачив новаторство Лу́їс де Ґо́нґора у поезії.
