Тіртея: біографія та твори
Тіртей (VII ст. до н.е.) — в історичній літературі немає достеменних даних, які б підтверджували його біографію, чи, бодай його існування. Відомості, які є у істориків часто суперечливі, що робить його напівлегендарним давньогрецьким поетом, який започаткував військові елегії — ембатрії.
За легендою, яка походить з античних часів Тіртей був громадянином Афін з дему, тобто округу, Афідна. Саме тоді Спарта брала участь та програвала Мессенську війну. Дельфійський оракул порадив відважним спартанцям призначити їм полководця. Оскільки афінці недолюблювали спартанців, призначили їм кульгавого Тіртея, який тоді був вчителнем та поетом. Однак несподівано Тіртей виявився дуже добрим полководцем і розбив мессенців після чого назавжди залишився у Спарті. Та ця легенда суперечить історичним фактам, зокрема спартанцям було категорично заборонено призначатина керівні посади у війську іноземця, тим більше — каліку. Є інші історичні відомості про йогопоходження із спартанців. На користь цього свідчать його вірші, які виказують у ньому людину з військовим гартом, чим відрізнялись спартанці.
Однак основна його заслуга, все ж не походження, а його талановиті вірші-елегії, які він писав передтим, як земляки Тертея йшли до бою. Вірші Тертея надихали їх на бій, допомагали долати опір супротивника.
Твори Тіртея
Головна тема, що проходить через всю творчість Тіртея — відповідальність захисника вітчизни. Він звертався до молоді аби позбавити її страху, він переконував тих, хто вперше йшов у бій, що треба покладатись на товаришів, також і він має дбати про них. Життєва позиція Тіртея, яка висловлена у поезії — воїн створений для війни та випробувань,він має забути про утіхи життя, адже все це відволікає від волі до перемоги, а це є найголовнішим длля воїна. Саме тому актуальним є його заклик “Будем життя зневажати!”, однак таку людину, на переконання Тіртей “смерть обходитиме стороною”. Водночас він зневажає боягузів, тих, хто злякався та втік з поля бою — такий мусить стати вигнанцем, який не знайде притулку. Саме цим визначалась і тематика віршів Тіртея — прославляння спартанської мужності, військової доблесті та зневага до боягузів. Тому його вірші перетворювались на пісні з якими його земляки йшли до бою.
Відповідно до цього будувалась і композиція віршів Тіртея: на початку визначалась тема яка завершувалась закликом до перемоги. При цьому вони були простими, щоб їх могли легко зрозуміти воїни, лаконічні та виразні. Так в елегії “Добре вмирати тому…” Тіртей одразу протиставляє дві людські поведінки: або битись за свою батьківщину, якою тоді було окреме грецьке місто, або зганьбитись втечею, однак при тому позбутись батьківщини.
Елегії Тіртея були проміжним етапом від давньогрецького епосу до лірики, адже за тематикою та формою майже не відрізнялись від героїчного епосу Давньої Еллади. Також є суттєва відмінність від іншого знакового давньогрецького автора Гомера — герої Гомера турбуються найперше про власну славу та честь, натомість для героїв Тіртея головне це є честь їхньої батьківщини.
Українською мовою твори Тіртей, які дійшли до нас перекладав Григорій Кочур.
