Пейзажна поезія Тараса Шевченка “За сонцем хмаронька пливе” змальовує вечірню пору та очікування нового дня. Тарас Шевченко у вірші “За сонцем хмаронька пливе” описує свою тугу за рідним краєм, за його чарівною природою. Заснований цей вірш на казкових і легендарних мотивах, за якими сонце йде спати за море, а вкривають його, як мати дитину, хмарки. Але образом туману Тарас Шевченко нагадує, що життя складне, у ньому бувають неприємності і зло. Цьому образу поет протиставив сонце – у вірші “За сонцем хмаронька пливе” воно є уособленням тепла, світла й радості.
За сонцем хмаронька пливе
За сонцем хмаронька пливе,
Червоні поли розстилає
І сонце спатоньки зове
У синє море: покриває
Рожевою пеленою,
Мов мати дитину.
Очам любо. Годиночку,
Малую годину
Ніби серце одпочине,
З богом заговорить…
А туман, неначе ворог,
Закриває море
І хмароньку рожевую,
І тьму за собою
Розстилає туман сивий,
І тьмою німою
Оповиє тобі душу,
Й не знаєш, де дітись,
І ждеш ного, того світу,
Мов матері діти.
Вірш Тараса Шевченка “За сонцем хмаронька пливе”
Читати твори Тараса Шевченка.
