Вірш “Гей, нові Колумби й Магеллани” – це своєрідне звернення Василя Симоненка до молоді, щоб вони вирушали у мандри і відкривали нове, ніким ще невідоме, цікаве та захоплююче. “Гей, нові Колумби й Магеллани…” – це пристрасний заклик до роботи душі, до мрій і пошуків, до нових звершень, до постійного відкриття себе, близьких, друзів, навколишнього світу.
“Гей, нові Колумби й Магеллани”
Гей, нові Колумби й Магеллани,
Напнемо вітрила наших мрій!
Кличуть нас у мандри океани,
Бухту спокою облизує прибій.
Хто сказав, що все уже відкрито?
Нащо ж ми народжені тоді?
Як нам помістити у корито
Наші сподіваная молоді?
Кораблі! Шикуйтесь до походу!
Мрійництво! Жаго моя! Живи!
В океані рідного народу
Відкривай духовні острови!
Геть із мулу якорі іржаві —
Нидіє на якорі душа!..
Б’ються груди об вітри тужаві,
Каравела в мандри вируша.
Жоден вітер сонця не остудить,
Півень землю всю не розгребе!
Україно! Доки жити буду,
Доти відкриватиму тебе.
Мріяти й шукати, доки жити,
Шкварити байдужість на вогні!..
А якщо відкрию вже відкрите,
Друзі! Ви підкажете мені…
Вірші Василя Симоненка онлайн
Читати твори Василя Симоненка.
