У вірші “У синьому небі я висіяв ліс” Микола Вінграновський відтворює закоханість, яка може надихнути робити неймовірні речі та, навіть, змінити людину. Цей вірш відкриває збірку “Сто поезій”. “У синьому небі я висіяв ліс” є яскравим зразком інтимної і пейзажної лірики. У вірші Миколі Вінграновському вдалося через словесний мінімалізм зобразити гармонію і музику душі закоханого героя.
. . . . .
“У синьому небі я висіяв ліс”
У синьому небі я висіяв ліс, У синьому небі, любов моя люба, Я висіяв ліс із дубів і беріз, У синьому небі з берези і дуба.
У синьому морі я висіяв сни,
У синьому морі на синьому глеї
Я висіяв сни із твоєї весни,
У синьому морі з весни із твоєї.
Той ліс зашумить, і ті сни ізійдуть, І являть тебе вони в небі і в морі, У синьому небі, у синьому морі… Тебе вони являть і так і замруть.
Дубовий мій костур, вечірня хода,
І ти біля мене, і птиці, і стебла,
В дорозі і небо над нами із тебе,
І море із тебе… дорога тверда.
Читати твори Миколи Вінграновського.
