“Балада про мальви” – це пісня Володимира Івасюка на вірші Богдана Гури. Вперше її виконала Софія Ротару у 1975 році. Мелодію до цієї пісні Володимир Івасюк написав наприкінці 1960-х рр. і спочатку запропонував написати слова Тамарі Севернюк, яка створила текст про море. Згодом чернівецький студент-філолог Богдан Гура написав зовсім інший за тематикою вірш “Мальви”, але й він також був відкладений на декілька років. У 1974 році Володимир Івасюк надрукував у газеті “Радянська Буковина” спогади про карпатські мандри та власний вірш “Чарівна недея”, який був одним з варіантів “Балади про мальви”. Але згодом він відмовився і від цього тексту і, допрацювавши мелодію та аранжування, повернувся до вірша Богдана Гури. “Балада про мальви” є однією з найулюбленіших серед українських виконавців пісень Володимира Івасюка. Вона дає можливість продемонструвати вокальні дані та показати глибину відчуттів.
“Балада про мальви”
Заснули мальви коло хати,
Їх місяць вийшов колихати.
І тільки мати не засне,
Мати не засне, –
Жде вона мене.
О, мамо рідна, ти мене не жди,
Мені в наш дім ніколи не прийти.
З мойого серця мальва проросла
І кров’ю зацвіла.
Не плач, не плач, бо ти вже не одна,
Багато мальв насіяла війна.
Вони шепочуть для тебе восени:
“Засни, засни, засни, засни…”
У матерів є любі діти,
А у моєї – тільки квіти.
Самотні квіти під вікном,
Квіти під вікном
Заснули вже давно.
Як сонце зійде – вийди на поріг,
І люди схиляться тобі до ніг.
Пройдися полем – мальви буйних лук
Торкнуться твоїх рук.
Життя – як пісня, що не віддзвенить.
Я в мальві знов для тебе буду жить.
Якщо ж я ласку не встигла принести –
Прости, прости, прости, прости.
Читати тексти пісень Володимира Івасюка.
