Українська народна балада “Ой на горі вогонь горить” оспівувує трагічну смерть козака, який після бою в долині лежав “порубаний, постріляний”. Козак встиг виконати свій обов’язок – повідомити про нападників, але сам загинув. Щоб повідомити батьків про смерть він послав коня – це символ вірності, відданості, швидкості та волі. Від нього батьки дізналися, що їхній син не повернеться, бо одружився “із сирою землею” – це метафоричне зображення загибелі козака у баладі “Ой на горi вогонь горить”.
“Ой на горi вогонь горить”
Ой на горi вогонь горить,
А в долинi козак лежить,
Порубаний, пострiляний.
Китайкою покриваний.
Накрив очi осокою,
А нiженьки китайкою.
А нiженьки китайкою,
А рученьки нагайкою.
Що в головах ворон кряче,
А в нiженьках коник плаче.
Ой коню мiй вороненький.
Товаришу мiй вiрненький!
Не плач, коню, надо мною.
Не бий землi пiд собою.
Бiжи, коню, дорогою,
Степовою широкою.
Та прибiжиш пiд батькiв двiр,
Та вдаришся об частокiл.
Як прибiжиш пiд ворота,
Стукни-грюкни коло плота.
Вийде сестра — розгнуздає.
Вийде мати — розпитає:
— Ой коню мiй вороненький,
А де ж мiй син молоденький?
— Не плач, мати, не журися.
Та вже ж твiй син оженився.
Та взяв собi паняночку,
В чистiм полi земляночку.
Ой на горi вогонь горить – українська народна балада
