Вірш Лесі Українки "Contra Spem Spero", назва якого у перекладі з латинської мови означає "Без надії сподіваюсь", написаний 19-річною поетесою в час її важкої хвороби. Однак юна поетеса не підкорилася долі і кинула виклик життєвим перешкодам.
Твір Contra spem spero! базується на антитезах, а художні протиставлення звучать як крилаті та афористичні висловлювання. Так їхня виразність у вірші досягається за допомогою метафоричної образності, яка посилює емоційність звучання твору, наприклад: «Гетьте, думи, ви, хмари осінні! / То ж тепера весна золота! / Чи то так у жалю, в голосінні / Проминуть молодії літа? / Ні, я хочу крізь сльози сміятись, / Серед лиха співати пісні, / Без надії таки сподіватись, / Жити хочу! Геть думи сумні!». Читати Contra spem spero! — це поринути у світ молодої сильної духом поетеси.
Без надії сподіваюсь! (Лат.)
Гетьте, думи, ви хмари осінні! То ж тепера весна золота! Чи то так у жалю, в голосінні Проминуть молодії літа?
Ні, я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Жити хочу! Геть, думи сумні!
Я на вбогім сумнім перелозі Буду сіять барвисті квітки, Буду сіять квітки на морозі, Буду лить на них сльози гіркі.
І від сліз тих гарячих розтане Та кора льодовая, міцна, Може, квіти зійдуть — і настане Ще й для мене весела весна.
Я на гору круту крем'яную Буду камінь важкий підіймать І, несучи вагу ту страшную, Буду пісню веселу співать.
В довгу, темную нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей — Все шукатиму зірку провідну, Ясну владарку темних ночей.
Так! я буду крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Буду жити! Геть, думи сумні!
Історичні дані поезії Contra spem spero! (Без надії сподіваюсь!) 2 травня 1890 р. Датовано за автографом. Вперше надруковано у збірці «На крилах пісень», 1893, с. 13–14.