Вірш Павла Тичини “Гаї шумлять” гармонійно поєднує опис людських почуттів і краси природи, закликаючи творити добрі і красу. Павло Тичина змалював у цьому вірші надзвичайно поетичну картину природи. Вірш “Гаї шумлять” сповнений світла, радості, повноти життя. Навколишнє середовище у ньому зображене як подарунок природи. Вірш перейнятий радісним відчуттям людини, яка вслухається у весняний шум зеленого гаю, усміхається сонцю, квітам, любується чарівними хмарками. Природу у цьому творі Павло Тичина зобразив активно діючою, яка захоплює та пробуджує найкращі почуття.
Гаї шумлять…
Гаї шумлять —
Я слухаю.
Хмарки біжать —
Милуюся.
Милуюся-дивуюся,
Чого душі моїй
так весело.
Гей, дзвін гуде —
Iздалеку.
Думки пряде —
Над нивами.
Над нивами-приливами,
Купаючи мене,
мов ластівку.
Я йду, іду —
Зворушений.
Когось все жду —
Співаючи.
Співаючи-кохаючи
Під тихий шепіт трав
голублячий.
Щось мріє гай —
Над річкою.
Ген неба край —
Як золото.
Мов золото — поколото,
Горить-тремтить ріка,
як музика.
1914
Пейзажна лірика Павла Тичини
Читати твори Павла Тичини.
