“Повість минулих літ”
(частина 9, коментарі)Читати “Повість минулих літ” Нестора Літописця частина 8, Коментарі
1074
1 Ананія, Азарія та Мисаїл.
2 Феодорова неділя (Феодора Тірона) — перший тиждень великого посту.
3 Лазарева п’ятниця — передденьЛазаревої суботи, тобто суботи шостого тижня (вербного, або цвітного) великого посту.
4 Страсна неділя — останні сім днів великого посту перед Великоднем.
5 Цвітна неділя — вербна неділя (день).
6 Цей чернець Микола виступає і в “Житії Феодосія Печорського”, написаному Нестором: Микола був нечистий на руку, злодій: Ігнат, очевидно, теж не відзначався високою мораллю.
7 В Іп., Хл., Лавр. “кь”, “къ”; в Акад. “оть”.
8 Деякі вчені приписують цьому Іакову Мніху авторство “Пам’яті і похвали Володимирові”, житій Володимира, Бориса і Гліба та інших творів.
9 Додано з Лавр.
10 День і ніч на Русі ділилися, незалежно від пори року, на дванадцять годин (різної тривалості); друга година дня — це друга година після сходу сонця. 11 В Іп., Хл. і Лавр. хибно “вь 11 лhто”.
12 Додано з Акад.
13 Смолка (Silene L.).
14 Летаргія.
15 В Іп. і Лавр. “прабошняхъ” — ідеться про черевики, легке домашнє взуття з черевної частини шкури, яке надівалося на босу ногу.
16 В Іп. І Хл. “дары”, у Лавр. “раны”.
17 Далі в Іп. незаповнений другий стовпець 73 арк. (145 с.) і весь зворот 73арк— (146 с.); з арк. 74 (147 с.) розпочинається другий почерк.
1075
1 У Лавр. дата закінчення Успенського собору Києво-Печерського монастиря — 11 липня (1078 р.). у Радз. і Акад.— 3 липня.
2 Ізяслав Ярославич, вигнаний із Києва і пограбований у Польщі (див. прим. З до 1073 р.), у січні 1075 р. прибув до німецького міста Майнца, до німецького імператора, з 1084 р.— імператора Священної Римської імперії Генріха IV, і прохав у нього підмоги проти Святослава. Імператор вирядив до Києва послом трірського архієпископа Бурхарда, брата (по матері) Оди. дочки німецького графа Ліппольда Штаденського і фон Штаде), другої Святославової жони (першою, за Любеньким синодиком. була Килікія), і, природно, той не лише не заступився за Ізяслава, а привіз Генріхові IV багаті подарунки від Святос.іава — силу золота, срібла, дорогої одеж і.
3 В Іп. і Хл. хибно “смhтье”. “кмhть”; у Лавр. “кметье”, тобто воїни, кметі.
4 В Іп. хибно “к Соломону (у Хл. “къ послом”) царю Асирииску”; за Біблією, Єзекія вихвалявся перед послами вавілонського царя (Ісайя XXXIX,
1076
1 Додано з Лавр.
2 Про цей похід Володимира Мономаха і Олега Святославича проти чехів (де тоді князював Вратислав II) на допомогу Болеславу Сміливому говорить також Мономах у своєму “Поученні”.
3 Хрестильне ім’я Мстислава (за Мстиславовим євангелієм та “Ходінням” Данила Паломника) було Федір; мав він ще й третє ім’я — Гаральд.
1078
1 Така річка невідома; ймовірно, що це права притока Сули Оржиця.
2 Додано з Акад.
3 Додано з Лавр.
4 Притчі Солом. III, 34.
5 Ієремія IX, 23.
6 Про це нахваляння і загибель Бориса говориться також у “Слові о полку Ігоревім”: “Бориса же Вячеславлича слава на судъ приведе и на Канину зелену паполому постла за обиду Олгову, храбра и млада князя”.
7 Отже, подвійний саркофаг (рака) Ізяслава стояв у церкві Богородиці. Але в якій? Вважають, що в Десятинній, однак цього уточнення в тексті немає, хоча воно наявне у літопису в 14 випадках із безсумнівних 16. Відсутність уточнення не випадкова, бо йдеться про сусідню з Софією церкву Успіння Богородиці, про яку говорилося під 1039 p. (див. там прим. 1) і де археологами знайдено сім кам’яних (шиферних) плит гробниці, ясно, що княжої. Мармурова зникла, бо цінність її дуже велика, можливо, під час загибелі цієї та інших церков, спалених 12 березня і в наступні дні 1169 p. (див. далі текст літопису) . Софійський перший та Воскресенський літописи твердять, ніби Ізяслава було покладено в Софії, але у світлі вищевикладеного ясно, що це помилка. Крім того, стосунки Ізяслава з киянами були такі, що його ніяк не могли покласти в престижній митрополії — Софії, і в “Слові о полку Ігоревім” сказано, що тіло князя допровадили “ко святhи Софии, къ Киеву”, тобто “до”, а не “в”; Софія тут є символом Києва.
8 В Iп. і Хл. хибно “ни”, “ну”; у Лавр. “но”.
9 Перше поел Павла до фессалонікінців V, 14.
10 Єванг. від Іоанна XV, 13.
11 Притчі Солом. XVII, 17.
12 В Іп. “и от”; у Лавр. “Иоанъ”.
13 Перше поел. Іоанна Богослова IV, 16 — 18, 20, 21.
1079
‘ Тут в оригіналі очевидний пропуск, і неясно, де був Роман.
2 У Лавр “й доселh”;в Іп. і Хл. невдале переосмислення — “и до сего лhта”; існує припущення, що це ритмізоване речення є уривком якоїсь пісні про “красного Романа”, котрого оспівував і славетний Боян; за актовими печатями, друге ім’я Романа було Борис.
3 схоплений тмутороканськими хозарами за ініціативою, очевидно, Всеволода, Олег Святославич (у “Слові о полку Ігоревім” він має промовисте співчутливе прізвисько “Гориславич”) був засланий у Візантію, з імператорським двором якої Всеволод мав тісні зв’язки. Олег пробув у засланні чотири роки, два із них — на острові Родос, про що згадує у своєму “Ходінні” Данило Паломник. На засланні Олег одружився з Теофанією (Феофано) Музалон (див. про це ще прим. 4 до 1115 p.). Посадник Ратибор мав (за актовими печатями) хрестильне ім’я Климент.
1084
‘ Гречники — купці, що користувалися Гречником (дніпровською частиною водної путі із Варягів у Греки), здійснюючи торгові операції між Києвом і Константинополем. Захопивши і пограбувавши гречників, Давид шкодив торговим інтересам Русі, і тому Всеволод Змушений був дати цьому князеві-ізгою город Дорогобуж.
1085
‘ Не жону, а військо, дружину. 2 Жона Ярополка Ірина (перше ім’я її — Кунігунда), як свідчать німецькі джерела і висновки дослідників, була дочкою німецького графа Отто Орламюндського (фон Орламюнде); за цими ж джерелами, одну з їхніх двох дочок, Мехтільду, було видано за німецького графа Гюнтера І Шварцбурзького (фон Шварцбург).
1086
‘ За грецькими джерелами та науковими дослідженнями, Янка (Анна) була нареченою Константина, сина візантійського імператора Константина Х Дуки і його другої жони Євдокії Макремволітиси, але шлюб не відбувся, бо нареченого силоміць постригли в ченці, а тоді постриглася в черниці і Янка. У Лавр. весь матеріал, поданий в Іп. під 1086 p., опущено, а матеріал наступного, 1087 p., викладено під 1086 p.
1087
‘ Очевидно, Ярополк мав на увазі Рюрика Ростиславича.
: Додано з Лавр.
3 З різних джерел, зокрема актових печатей, відомо, що Ярополк мав третє (католицьке) ім’я Петро, а друге, хрестильне, було Гаврило.
1088
1 Ідеться про освячення закладеної 1070 p. Михайлівської церкви Видобицького монастиря; оскільки при освяченні строго додержувались патрональних (храмових) днів, то можна думати, що й ця урочистість відбулася 8 листопада, у велике (соборне) свято Михаїла архангела. 8 (?). XI (?) 1088
1089
‘ Мовиться про освячення в неділю 14 серпня 1089 р. (дата — з “КиєвоПечерського патерика”), напередодні свята Успіння богородиці, закладеного 1073 p. Успенського собору (церкви Успіння Богородиці) Києво-Печерського монастиря. У Новг. І після цих відомостей сказано, що померла (невідома на ім’я) дочка Всеволода.
2 В Іп. і Хл., очевидно, хибно “ігуменомь”.
3 Цей печорський ігумен Іоанн (Іван) і склав, як доводять, літописне зведення у 1093 — 1095 pp., закінчивши розповідь подіями 1093 p.
. 1090
‘ Про обгрунтування можливої дати освячення див. прим. 1 до 1088 p.
2 Додано з Лавр.
3 В Іп. “й пристрою (у Хл. “прикроутоу”) в нhи велику створи”; у Лавр. “и пристрой ю великою пристроек)”, — ідеться про багате внутрішнє оздоблення: розпис, мозаїку, ікони, різні церковні шати і т. д.
4 У Лавр про нього сказано: “був скопець, високий тілом”.
1091
‘ Розповідь про те, як було викопано і перенесено мощі Феодосія, ведеться від першої особи і в “Києво-Печерському патерику”, де вона приписана “Нестору мниху”. Текст нижче: “Я ж приготував того дня мотику”, у Воскр. має таку редакцію: “Аэъ же грhшныи, иже и лhтописаніе ее въ то время писахъ, вземъ мотыку начахъ прилежно копати”.
2 Ім’я Марка додаємо тому, що в “Києво-Печерському патерику” говориться саме про нього як копача могил ченцям.
3 Варимантія (гр.) — верхня важка чернеча одежа без рукавів.
4 Про першу годину дня див. прим. 10 до 1074 p. ‘
5 В Іп. хибно “посhщеньемь”; у Лавр. “пощеньемь”.
6 У 1091 p. сонячне затемнення було справді о другій годині після сходу сонця 21 травня.
7 Ідеться про падіння на землю великого метеорита, вогненний слід якого вважали за небесного змія.
1092
‘ В Іп. “ізгоряхуся”; у Лавр. “вьзгарахуся”.
2 В Іп. хибно “Посhченъ”; у Лавр. “Пhсочень”.
3 Додано з Лавр.
4 В Іп. хибно “хрест”, у Хл. “крсты” у Лавр. “корсты”.
5 Філіппів день (день пам’яті апостола Філіппа) припадає на 14 листопада; м’ясопуст (м’ясниці) — передостанній (перед масляною) тиждень перед великим постом; у 1093 січневому році м’ясопуст припадав на 14 — 20 лютого: можна припустити, що така велика смертність у Києві була викликана ускладненнями після осінньо-зимової епідемії грипу.
1093
‘ Додано з Акад.
2 В Іп. і Хл. хибно “не хотhти”; у Лавр. “не доходити”.
3 Тіун, тівун, тивун — управитель княжого господарства, дворецький, слуга, який виконував також судові та адміністративні обов’язки.
4 В Іп. і Хл. “грабити люди и продаяти”; “продаяти” — від слова “продажа”, яке означало грошовий штраф на користь князя за різні вчинки і злочини (крім убивства); ці продажі перетворилися у справжнє здирство з народу.
5 В Іп. хибно “моего”, у Хл. і Лавр. “его”.
ь Світла неділя — великодній тиждень; антипасха — наступна неділя (день) після Великодня.
7 У Хл. “в ыстебу”; у Лавр. “выстобъку”.
8 Себто в Михайлівському Видобицькому монастирі.
9 В Іп. і Хл. хибно “ему”; у Лавр. “има” (двоїна).
10 У підземеллі Софійського собору, в усипальниці київських князів, 1961 p. між різними останками знайдено череп Ростислава; у черепі стримів залізний наконечник стріли. Звідси ясно, чому молодий і здоровий, що умів плавати, Ростислав раптом став тонути перед очима Володимира: він був смертельно поранений. Про його загибель у Стугні говорить і “Слово о полку Ігоревім”. Ця ріка, “пожръши чужи ручьи и стругы, рострена къ устью, уношу князю Ростиславу затвори днh при темнь березh. Плачется мати Ростиславля по уноши князи Ростиславh”.
” Уже було зауважено (див. прим. 39 до 1015 p.), що важливі походи та битви русичі-християни нерідко приурочували до християнських свят.
12 Амос VIII, 10.
13 Левіт XXVI, 17, 19, 20, 25, 32, 31, 28.
14 Додано з Лавр,
15 У давні часи вважалося,.що кочові східні народи, отже й половці, походили від біблійного Ізмаїла і його матері Агарі.
16 Посд Павла до римлян V, 20 (текст переосмислено).
17 Даниїл III, 32.
18 Псалом CXVIII, 137. ,
19 Єванг. від Луки XXIII, 41; мається на увазі один із двох розбійників, розіп’ятих разом з Ісусом Христом. —
20 Іов І, 21.
21 Псалом СІІ, 10.
22 В Іп. і Хл. “тако же”; у Лавр. “якоже”.
23 Тут закінчується літописне зведення ігумена Іоанна, а далі йде текст Нестора, доповнений вставками третього редактора 1118 — 1119 pp. (розповідь Гуряти Роговича, повість Василя про осліплення Василька Ростиславича).
1094
‘ У Лавр. “мhсяца августа въ 2б”. 16.V111 1094
1095
‘ Насправді це був самозванець, що видавав себе за Константина, убитого ще 1073 p. сина візантійського імператора Романа IV Діогена від першого шлюбу: самозванець з’явився в Константинополі, його схопили, заслали в Херсонес, звідки він утік і з половцями напав на Візантію; тут його схопили вдруге.
j В 1п. “Ельбhхъ”; у Лавр. “Ольбегь”
4 Сиропусна неділя, або масляна,чи маснчця — останній тиждень перед великим постом; розпочинається з понеділка (див. ще прим. 5 до 1092 p.).
5 Засаківці — люди з околиць города Сакова.
1096
‘ Від Чернігова до Стародуба приблизно 185 км (по ймовірній дорозі): отже. утікаючи, Олег подолав цю відстань десь за один-два дні.
2 Що це була неділя саме 25 травня, видно із синхронності половецьких ударів; крім того, половці ударили тоді, коли ні Святополка, ні Володимира у Києві не було.
3 У Лавр. “месяца мая ЗО”.
4 В Іп., Хл. і Лавр. “июля”, але треба “июня”, бо п’ятниця у 1096 p. припадала на 20 червня;дати 8 (9) і 16 червня проставлено на основі розрахунків відстаней і темпу походів: переправу через Дніпро на Зарубському броді визначаємо на ніч із 18 на 19 червня, бо цього не помітили половці.
5 В Іп. і Хл. “по ггhску”; у Лавр. “болоньє”.
6 Додано з Лавр. В Іп. “ї пожгоша манастырь Стефанечь деревнh. и Германечь”; у Лавр. “й вьжгоша Стефановь манастырь и деревнhи Герьманы”.
7 В Іп. “ко оугу сторонник”; у Лавр. “къ угу устроении”.
8 Псалом LXXXII, 14 — 17; Нестор подав такий скорочений виклад, який незрозумілий без доповнень, узятих із Біблії.
9 В Іп. і Хл. “аще ли”; у Лавр. “ищьли”.
10 Про походження половців та інших східних народів літописець розповідає на основі “Одкровення” — твору невідомого автора, який приписували єпископові Мефодію Патарському. Літописець використав також “Хроніку” Амартола (“Другі ж говорять…”).
11 За Біблією (Буття XVI, 15), Ізмаїл, син Авраама (Аврама), був народжений не від безплідної тоді його жони Сари, а від Сариної рабині Агарі.
12 Після.цього в Лавр. уміщено “Твори” Володимира Мономаха, переклад яких друкуємо після тексту Іп.
13 В Іп. і Хл. “своего же”; у Лавр. “моего же”.
14 Додано з Лавр
15 В Іп. і Хл. хибно “и Переяславц’ь”; у Лавр. “и перея”.
16 У Лавр. “Кунуи”; 1103 р. у Лаврі він згадується серед убитих ханів під ім’ям Куман, а в Іп. тут має ім’я Кунам.
17 Оскільки за візантійським літочисленням рік розпочинався 1 вересня, то перша половина березня 1097 січневого року припадала на середину 6605 (1097) візантійського року, тобто на половину п’ятого, або четвертого з половиною індикта (про індикт див. прим. 1 до 852 p.).
1097
‘ У великій статті 1097 p. розповідається про події з осені 1097 р. по ЗО серпня 1100 p., насамперед про долю князя Василька Ростиславича теребовльського. Відомості ідуть від безпосереднього свідка подій — киянина Василя, боярина Святополкового. Василь був присутній на вузьких княжих нарадах, при осліпленні Василька, супроводжував його до города Володимира і короткий час перебував тут як посадник Святополка. Цю дуже яскраву повість Василь або написав сам, або її хтось записав з його детальної розповіді.
2 Додано з Лавр.
J У Хл. “в ыстьбоу”; у Лавр. “вь истобку”; в Акад. “в комору”.
4 Тобто на день архангела Михаїла (8 листопада).
5 У Лавр “ведоша (в Акад. “везоша”) и Бhлугороду”, але ці дані хибні, бо тут про Білгород сказано як про “градъ малъ”, а це може стосуватися лише Звенигорода; Білгород був центром удільного князівства.
6 В Іп., Хл. і Лавр. “в ыстобъку”, — ідеться про невелику хату, хижу, в якій топили.
9 Це підтвердження, що княгиня Анна (за здогадами, половчанка) була не матір’ю Володимира Мономаха, а мачухою.
10 Додано з Акад.
В Іп., Хл. і Лавр. “приближися”, хоже тлумачитися двояко: “набли(Я” і “настав”; великий піст у 1098 р. |ючакя в понеділок 8 лютого.
12 В Іп. хибно “вьзвеселися”, у Хл. “възвеличися”
13 У 1098 p. Великдень був 28 беіШМ.-
14За Татіщевим, Володар прикликав собі підмогу угрів; королем тоді там у” Кмоман, двоюрідний брат Василька W. далі прим. 24).
15 В Іп. на “созвониша” виправлено слово “созваша”; у Хл. і Лавр. “созваша”.
16 Відомо про двох синів Василька (див. прим. 4 до 1124 р.), а тут в оригіналі стоїть не двоїна — “растр-ьляста”, “Василковича”, а множина — “растрhляша”, “Василковичи”, — це або помилка, або у Василька було більше синів (що дуже сумнівно), або — найімовірніше — тут просто йде мова про Василькових воїв.
17 Второзакония XXXII, 41, 43.
18 Давид звернувся по допомогу до свого родича: князь польський Владислав I Герман був сином Казимира І Відновителя, а Казимир був одружений з Добронігою-Марією, сестрою Ярослава Мудрого, тіткою Давидового батька Ігоря Ярославича (наш літопис нотує шлюб Казимира під 1043 p., але дослідники відсовують цю подію до кінця 1038, початку 1039 чи на осінь 1039 p. (що ймовірніше).
19 Родинні стосунки Святополка Ізяславича з Владиславом І Германом були такі самі, як і в Давида, і навіть тісніші, бо Ізяслав Ярославич, батько Святополкіч, був одружений з Гертрудою-Олісавою, сестрою Казимира І Відновителя, а згадана Доброніга-Марія, жона Казимира, була тіткою також Ізяслава Ярославича.
20 В Іп. “и въ Святополка” видряпано і викреслено, але помилково; у Лавр. “у Давида и у Святополка”.
21 Тобто, Ізяслава Ярославича та підступно вбитого Ярополка Ізяславича.
22 В Іп. хибно “Святополкъ”; у Хл. і Лавр. “Володарь”.
23 В Іп. тут дуже попсований текст, із виносками: “й Давиду рЪша на ц-hлован пришел еси. и рече Давидъ”.
24 В Густ. тут додано: hІ вийшла Ланка, княгиня перемишльська, мати Володарева, до Коломана, молячи ного, щоб він не мучив облогою неповинний город і людей”. Кульгавий Коломан відіпхнув свою рідну тітку ногою: “Негоже хороброму царю з жінками дружбу мати”.
25 Додано з Татіщева; звідси можна зробити висновок, що Давид був одружений з дочкою Ростислава Володимировича від Ланки; отже, в обложеному Перемишлі Коломан держав і свою тітку, і двоюрідну сестру.
26 Кількість дуже перебільшено; Ян Длугош пише про вісім тисяч.
27 За польськими джерелами, тоді було вбито і другого угорського біскупа — Лаврентія.
28 В Іп. “вышегородци” (при цьому літери “ро” написані по вишкрябаному “в”, а зверху над “ро” дописано літеру “д”); у Лавр. “выгошевци”; ідеться про жителів города Вишеги (Вишегова, Вигошева).
29 В Іп. хибно “пустиша”, у Хл. “подступиша”.
30 Забором, забрала, забороло, забрало — поміст на городському валу з дерев’яною стіною (бруствером), що захищала від стріл.
31 Ім’я Мстиславового батька в літописах не зустрічається, але Всеволод відомий із “Ходіння” Данила Паломника — тут згадується Мстислав-Андрій Всеволодович; жона Всеволода невідома. Напад на город Володимир саме 5 серпня теж не випадковий: переможці хотіли бути в городі на Преображення (другий Спас), тобто 6 серпня.
1098
‘ Про цю подію вже говорилося під 1097
1099
‘ Про ці події теж говорилося під 1097 p.
2 Шостий час — очевидно, церковний час, який припадає приблизно на 12 годину дня; знамения являло собою гало — оптичне явище в атмосфері.
3 В Іп.”стязи”, у Хл. “стези”.
1100
‘ Додано з Лавр.; в Іп. і Хл. дати немає.
2 У Лавр. “августа во 10 день”; вірогідніша дата 14 серпня, бо це перед.
3 Додано з Воскр.
4 В Іп. “и Божескомh, во острозh”, у Хл. “в боузскомъ въ острозh”; у Лав) “в Бужьскhмь. въ Остромh”
5 В Іп. і Хл. хибно “с-hдяше”; у Лавр. “сhде”. 6 Про події Увітицького з’їзду ЗО серпня 1100 року коротко говорилося також наприкінці 1097 p.
1101
‘ Додано з Лавр.; можливо, однак, що слова “въ 9 час дне” — це невірне переосмислення слів “индикта 9”.
2 У 1101 березневому році середа припадала не на 14, а на 24 квітня.
3 В Іп. і Хл. “затворися”; у Лавр. “заратися” — і це, гадаємо, правильно.
4 В Іп. і Хл. хибно “заступи”; у Лавр. “заста”.
5 В Іп. хибно “съ братьею”; у Лавр. “брать ею” (двоїна).
1102
‘ Додано з Лавр.
2 У Лавр. “декабря”.
3 В Іп. “в ыстобцh”; у Лавр. “въ избь”.
4 Ідеться про північне сяйво.
5 5 лютого 1102 p. затемнення місяця не було; отже, тут іде мова або про якесь атмосферне явище, або, що, мабуть, вірніше, про місячне затемнення 5 квітня 1102 р.; на Русі воно неї спостерігалося, але в Польщі було видне, і про нього, можна думати, розповіли посланці Святополка, які восени одвели туди його дочку Збиславу (див. нижче); напівстерте “апрhля” переписувач прочитав, мабуть, як “еевраля”.
6 Мовиться про гало (див. прим. 2 до 1099 p.).
7 Татіщев у другій редакції своєї історії свідчить, що в Ярослава Ярополковича залишився син Юрій. Це явна помилка, і про це нема мови в першій редакції твору. Татіщев створив Юрія Ярославича, сина Ярослава Ярополковича, із Юрія Ярославича, сина Ярослава (Ярославця) Святополковича.
8 За Тверським збірником, хрестильне ім’я Андрія — Стратилат; дату народження подаємо за Никои.
1103
‘ В Іп. hв село”; у Хл. і Лавр. “в село его”, — ідеться не про село як населений пункт, а про оселю, осідок, місце мешкання і господарювання селянина.
2 Оскільки далі сказано, що битва з половцями сталася 4 квітня, а до річки Сутіні руські війська ішли чотири дні, то вони виступили від Протолчів і Хортиці 31 березня; прибуття сюди було, — за багато разів підкресленою нами традицією, — точно розраховане на свято, на Великдень, який 1103 p. припадав на 29 березня.
3 Додано з Лавр.
4 Псалом CXVII, 24.
5 Псалом LXXIII, 13, 14.
1104
‘ Тобто дочку Володаря Ростиславича, за грецькими джерелами — Ірину, було видано за Ісаака, сина візантійського імператора Олексія І Комнина; повели її в день пророка Іллі.
3 Додано з Лавр.
4 Ідеться про гало (див. прим. 2 до 1099 p.).
1105
‘ Додано з Лавр.
2 У Хл. “вь 22”, але це хибно, бо тоді була середа.
3 В Іп., Хл. і Лавр. “въ 13 день”, але це невірно, бо тоді була середа, а неділя припhдала на 3 і 10 грудня; приймаємо першу дату, якою можна палеографічне пояснити помилку переписувачів (хоча в Никанорівському літопису стоїть 10 грудня).
4 Комета.
1106
‘ У Лавр, не сказано, що половців догнали аж біля Дунаю.
2 Додано з Лавр.
3 Замість цього речення про повне затемнення сонця, що сталося 1 серпня 1106 p., у Лавр. таке: “В то же лито прибhже Избыгнhвъ к Святополку”, — ідеться про втечу до Києва польського князя Збігнєва, сина Владислава I Германа, від рідного брата Болеслава Кривоустого, між якими точилася боротьба за владу. Після мови про затемнення сонця в Іп. на арк. 97 прогалина у тринадцять рядків. Текст зберігся в Хл.
4 За дослідженнями, хрестильне ім’я Святоші було, очевидно, Панкратій. Жона його мала (за Любецьким синодиком) ім’я Анна і, згідно з висновками учених, була дочкою Святополка Ізяславича.
1107
1 У Хл. і Лавр. місячні і сонячні круги вирахувано хибно — 4 і 8. Круг (коло) місяця — дев’ятнадцятирічний період, після якого місяць-молодик і місяць уповні знову припадають на те саме число певного місяця; круг сонця — двадцятивосьмирічний період, після якого дні тижня (неділя, понеділок і т. д.) припадають на ті самі числа того ж місяця, що й 28 років тому. їх визначають, ділячи дату від “сотворіння світу” відповідно на 19 чи 28; остача (або числа 19 чи 28) і буде числом круга (кола) місяця чи сонця.
2 Ім’я Гіди (Гіти) відоме з датських джерел; вона була дочкою останнього англосакського короля Гарольда II Годвінсона.
3 Далі в Іп. на арк. 97 друга прогалина, теж на тринадцять рядків. Текст зберігся в Хл.
4 Отже, за дві доби (13 і 14 серпня) вони промчали понад 225 км (від Хорола до Києва по прямій).
5 Олісава (Єлизавета) — це друге ім’я жони Ізяслава Ярославича, матері Святополка Ізяславича, яке їй дали на Русі; воно встановлене на основі графіті Софії київської; з польських джерел відоме її перше ім’я — Гертруда; вона була дочкою польського короля Мешка II Ламберта, сестрою князя польського Казимира І Відновителя.
6 В Іп. хибно “Акаепиду дщерь. Яневу внуку”: у Лавр. “Аєпину дщерь, Гиргеневу внуку”.
7 Додано з Акад., але там інше число місяця — “февраля 5”.
1108
‘ День іакладин — не випадковий; це дата смерті Ольги (і підтвердження істинності цієї дати, відомої з “Пролога”); зауважимо, що в Новг. І закладини датуються наступним 6617 (1109) p., тоді це буде ще й 140 літ з дня смерті Ольги.
2 Синодик (пом’яник) — церковна книга, у яку вписують імена померлих — переважно духовних осіб чи княжого стану — і тих взагалі, ще дбали про дану церкву, — для поминання їх ііід час служби божої.
J В Іп. і Хл. по-чернечому “Єрина”; у Лавр. “Катерина”, “иулия в II”.
1109
‘ У Лавр. “иулия вь 10 день”. За німецькими джерелами, першим мужем Євпраксії (після коронації — Адельгейди) був німецький (північносаксонський) маркграф Генріх Довгий Штаденський (фон Штаде); після його смерті вона стала другою жоною німецького імператора Священної Римської імперії Генріха IV, від якого зазнала багато горя і знущань. Після смерті Генріха IV Євпраксія повернулась до Києва і прийняла чернецтво (див. про це під 1106 p.). 2 Ідеться про Сіверський Донець.
1110
‘ Речення це вписане в Іп. помилково (у Хл. і Лавр. його нема); див. попереднє речення.
2 В Іп. хибно виправлено “оу Чина” на “ідучи назадъ, много селъ”, у Хл. “полонъ оу тчючина”.
3 Ідеться про вогні Ельма — тихі електричні розряди, що мають вигляд пучків світла, які виникають над різними шпилями, гострими вершинами скель тощо; спостерігається це явище під час грози, заметілі, пилових бур. Перша година ночі — перша година, коли починається ніч, себто після заходу сонця (див. також прим. 10 до 1074 p.).
4 Псалом СІІІ, 4.
5 Вихід XIII, 21.
6 Вихід XXIII, 23.
7 Вихід XXIII, 20. Цією біблійною цитатою, а далі припискою Сильвестра, ігукена Михайлівського Видобицького монастиря, що він написав “книгы си, Лhтописець”, закінчується Лаврентіївський список “Повісті минулих літ”, В Іпатському і Хлєбниковському списках продовжується суцільний текст.
8 Псалом ХС, 11.
9 Це уривок із “Анкората” (“Якоря віри”) — твору Єпіфанія Кіпрського.
10 Про острови див. прим. 18 у недатованій частині літопису.
” В Іп. “побидити”, у Хл. “побити”.
12 В Іп. “не бий”, у Хл. “не оубіи”.
13 Даниїл VIII, 20 — 22.
14 Вихід XXIII, 23 або XXXII, 34.
1111
1Імена цих трьох князів наводяться в Лавр.
2 Додано з Лавр.
3 Тобто у неділю, якою закінчується третій тиждень великого посту; у понеділок розпочинається четвертий (середохресний) тиждень посту; за церковним календарем, тиждень розпочинається не з понеділка, а з неділі (див. ще прим. 2 до 1170 p.).
4 Мова йде про Сіверський Донець; в Іп. хибно “поидоша”, у Хл. “придоша”.
5 В Іп. і Хл. хибно “полкы”.
6 Тропар — короткий спів, що прославляє якогось святого або церковну 1 подію; кондак — спів, що коротко мовить про суть якого-небудь свята або славить святого; канон — великий спів, що складається з двох чи більше (звичайно дев’яти) пісень на честь богородиці, хреста господнього тощо.
7 Додано з Воскрі
8 Наступна розповідь запозичена з ^ “Хроніки” А.мартола, в яку історик у свою чергу вніс у власний текст цитати з Іоанна Златоустого, Єпіфанія Кіпрського та з біблійних книг; у літопису переклад з “Хроніки” такий темний, що доводилося звертатись до грецького оригіналу.
9 Додано з грецького оригіналу “Хроніки” Амартола.
10 Захарія І, 12.
” Даниіл X, 6.
13 Ісус Навін V, 13, 14.
14 В Іп. і Хл. хибно “Суриськиихъ”, “Соурискых”; у “Хроніці” Амартола “Асоуриискыхъ”; у Біблії сказано про 1S5 тисяч.
15 Четверта книга Царств XIX, 35.
16 Даниїл XIV, 31 — 36.
17 У Книзі Товіта (VI, 3 — 9; VIII, 2, 3; XI, 1 — 12) говориться, що коли Товія, син сліпого Товіта, якось пішов митися до ріки Тігр, то з води вирнула риба і хотіла його проковтнути. Рафаїл знелів юнакові схопити рибу і вирізати з неї серце, печінку і жовч, щоб зцілювати недуги, наслані дияволом. Поклавши в кадильницю серце й печінку, Товія вигнав біса ‘з своєї нареченої, а потім помазав жовчю більма свого отця, і той прозрів.
18 Второзакония XXXII, 8.
19 В Іп. і Хл. хибно “ради”.
20 Діяння апостолів XII, 13 — 15.
21 Єванг. від Матфія XVIII, 10.
22 В Іп. і Хл. хибно “Измуреньсть”,
23 Апокаліпсис II, 8, 9.
24 Поел. Павла євреям І, 14,
23 Даниїл X, 1 — 21; у цьому тлумаченні Іпполита виклад матеріалу подано не в біблійній послідовності; частини тексту в Біблії нема.
26 Вихід XXXIII, 2, 3.
1112
‘ Невідома на ім’я дочка Мстислава Володимировича була третьою жоною Ярослава (Ярославця; за актовими печатями, його хрестильне ім’я’ — Іван) Святополковича; першою (за угорськими джерелами) була невідома на ім’я дочка угорського короля Ласло І Святого; другою (за польськими документами) — невідома на ім’я дочка польського князя Владислава І Германа. Третю жону Ярослав вигнав у 1118 p., і про це, хоч невиразно, далі говориться в Іп. (див. прим. 1 до 1118 p.).
2 Шлюб цей не був щасливим. Коломан (Кальман), тридцятивосьмилітній удівець, один із найосвіченіших монархів свого часу, горбатий, косоокий, патлатий, кульгавий, заїка, що страждав від болю голови, звинуватив свою другу жону Єфимію в невірності і через кілька місяців після шлюбу відіслав її до батька Володимира Мономаха, і в Києві вона народила сина Бориса, Цей Борис пізніше вів затяту боротьбу за угорський престол, одружившись, як доводять, із родичкою візантійського імператора Іоанна II Комнина і його жони Піроски-Ірини, дочки угорського короля Ласло І Святого. Загинув Борис 1154 p. в одній із битв од стріли якогось із власних половців, котрих він очолював.
3 Ім’я — з Любецького синодика.
4 Мабуть, не 25, а 20, бо інакше Іоанн не міг би бути присутнім на перенесенні мощей Феодосія Печерського 14 серпня 1091 p.
5 В Іп. і Хл. “неділь масленоh в четвергъ”, але в 1113 р. на 9 лютого припадав недільний день М’ясниць.
1113
‘ Затемнення сонця літописець датує не лише за юліанським календарем, але й за календарем місячним; в Іп. помилково додано “к” (20) після “в” (9).
2 Про це знамення-міраж говорилося під 1065 p.
3 У Татіщева Святополк Ізяславич має таку характеристику: (“Сей великий князь на зріст був високий, сухий, волосся рудувате і пряме, борода довга, зір гострий. Був читальником книг і вельми пам’ятливим, і те, що було за багато літ, міг розказати, як написане. Через недуги ж мало їв; і досить рідко, та й то через принуку інших, упивався. До війни охочим не був і хоча на кого скоро гнівався, але скоро [це] й забував. При цьому був вельми сріблолюбним і скупим, задля чого жидам багато вольностей супроти християн дав і через що багато християн торгу і ремесел було позбавлено. Наложницю свою взяв за жону, і так її любив, що без сліз на малий час розлучитися не міг, і, багато її слухаючись, від князів терпів ганьбу, а часто й шкоду зі співчуттям. І коли б Володимир його не охороняв, то Святославичі давно б позбавили його Києва”).
4 За даними акафіста св. Варварі, третя (рахуючи нешлюбну) жона Святополка мала ім’я Варвара і була вона дочкою візантійського імператора Олексія І Комнина; в синодику Михайлівського Золотоверхого монастиря, де Варвару було поховано, вона названа Іриною; це, можна думати, її друге ім’я, котре вона дістала на Русі, вийшовши заміж. Вона ж привезла до Києва з Константинополя мощі св. Варвари, які також перебували в Михайлівському монастирі, — для християнізованої Русі це був факт високого престижу.
5 Тобто на жону брата, удову Святополка Ізяславича, цю саму Варвару.
6 За Татіщевим, Володимир Мономах посадив у Смоленську разом з Вячеславом ще іншого сина (Гліба), невідомого з інших джерел, якого в 1118 p. перевів до Переяславля.
7 Дочку Володаря Ростиславича; за генеалогічними дослідженнями, жоною Володаря була невідома на ім’я дочка якогось поморського князя.
8 Це речення повинно б стояти на початку 1114 p. після відомостей про смерть Святослава Володимировича у Переяславлі.
9 Після цього в Іп. незаповнені три з половиною стовпці (с. 205 — 206);далі текст переписано третьою рукою.
1114
‘ У Лавр. “марта вь 17”.
2 Поселення Ладога існувало вже у VIII ст., і в Х — XI ст. серед культурних шарів двохсотлітньої давності ладожани знаходили скляні намистини. Автор, що говорить про себе “я”, — це третій літописець, невідомий на ім’я.
3 Ідеться про руський компілятивний “Хронограф за великим викладом”, оснований на “Хроніках” Амартола та Іоанна Малали.
4 В Іп. хибно “право”.
5 Текст узято з “Хроніки” Амартола через згаданий “Хронограф”.
6 Наведений уривок — це кінець першої книги “Хроніки” Малали зі вставкою з четвертої книги, починаючи від слів “за що прозвали його” до “піч огненну”; античних богів Малала виводить у ролях земних правителів-царів; текст Малали доповнено руськими відомостями, при цьому в староруському оригіналі деякі назви перекручено (Гермес — Еремия, Гефест — Феост).
7 Тут в Іп. прогалина, для вставки числа.
8 Геліос (бог сонця), за грецькою міфологією, був сином титана Гіперіона і титаніди Тейї, а не бога вогню Гефеста (Сварога).
9 Наведений текст (від слів “А після цього…”) — початок другої книги “Хроніки” Малали.
10 Псалом CXXXIV, 6, 7.
” Тобто попереду, де йшлося про землі за Угрою і Самоїддю.
1115
‘ В Іп. і Хл. хибно “с попомъ”.
2 В Іп. “орници”; у Лавр. “орничh”; очевидно, слово походить від грецького opva — кайма, облямівка. Перед цим у Лавр. ще стоїть “фофудью” (див. прим. 22 до 912 р.), але нема слова 2.V 1115 “рhжючи”: біль, біла вивірка — горностай (див. прим. 1 до 859 p.).
3 В Іп. “комару”, у Хл. “в комору”, — тут, очевидно, ідеться про напівкруглі закомари, заглибини-ніші в стінах.
4 У Лавр., очевидно, хибно, “въ 8 день”, в Акад. “въ 18”. Першою жоною Олега Святославича-“Гориславича” (за даними Любецького синодика і актових печатей, його хрестильне ім’я — Михайло) була, за цими ж даними, візантійська патриціанка Теофанія (Феофано) Музалон (Музалониса; див. ще прим. З до 1079 p.); другою — дочка половецького хана Осулука, — у літопису під 1146 p. хани Тюнрак і Камос Осулуковичі названі вуями (дядьками по матері) Олегового сина Святослава.
1116
1 В Іп. і Хл. хибно “къ Смоленьску”; у Лавр. “к Мhньску”; тут подано також дату виступу Володимира з Києва — 28 січня 1116 p.
2 В Іп. і Хл. хибно “Жельди”, “желди”; у Лавр. “Желни”.
3 Додано з Лавр.; за Леона було видано дочку Володимира Всеволодовича Марію-Марицу.
4 За Татіщевим, Володимир хотів відомстити Олексієві І Комнину за смерть свого зятя Леона Діогена і зятів уділ задержати для свого внука Василька (див. ще прим. З до 1136 p.).
5 В обох випадках ідеться про Сіверськии Донець.
6 У Лавр. “Галинъ (хибно), Чешюевь и Сугровь”.
7 У Татіщева Предслава (в Іп. і Хл. хибно “Предъславна”) названа королевою, розуміється, угорською. Справді, тодішній угорський король Ласло І Святий овдовів, як свідчать угорські джерела, 1090 p., і його другою жоною (невідомою з інших джерел) могла бути Предслава; після смерті мужа (у 1095 p.) вона, природно, повернулася додому і постриглася в черниці. За польськими джерелами і за Татіщевим, у Святослава Ярославича була ще старша дочка Вишеслава (Вислава); близько 1065 — 1067 pp. її видали (чи заручили?) за князя, потім короля польського Болеслава Сміливого, який свого сина Мешка оженив 1088 р. на Мешковій двоюрідній тітці Євдоксії (?), дочці Ізяслава Ярославича і Гертруди-Олісави.
1117
‘ Із Новгорода Мстислав вийшов 17 березня 1117 p.
2 В Іп. і Хл. хибно “Ольговичь”; можливо, треба читати “і Давид [Святославич, і] Ольговичі”.
3 За Татіщевим, Ярослав Святополкович збирався вигнати свою третю жону, дочку Мстислава Володимировича, онуку Володимира Мономаха (див. прим. 1 до 1112 р.).
4 Ідеться про дунайських болгар.
5 У Лавр. “въ 16 день” і додано, що 1 січня 1118 р. на його місце поставили Сильвестра, ігумена Видобицького Михайлівського монастиря, переписувача “Повісті минулих літ”, яка й закінчується в Іпатському списку цим 1117 р.
6 Тобто жителі Білої Вежі, або Саркела.
7 Це речення тут не на місці, далі воно правильно вписане під 1119 р.
8 На річці Альті 1015 р. було вбито Бориса.
9 Це речення, як підтверджує Лавр., повинне закінчувати першу фразу під 1118 р. (стояти після слів “бояри його відступили од нього”).
“Повість минулих літ” повний текст з коментарями
