Байка Леоніда Глібова “Ясла” розповідає про козака Кирила Яловця, який вирішив сплести ясла у своїй хаті. Він був дуже задоволений своєю роботою, але не врахував, що ясла виявилися занадто великими, щоб їх можна було винести через двері. Кирилу довелося їх розібрати та сплести заново вже за межами хати.
Мораль байки полягає в тому, що перед тим як щось робити, треба добре подумати про наслідки та кінцевий результат.
“Ясла”
Був на селі козак Кирило Яловець,
Щасливий, дякуючи долі:
Хазяйство добре мав і повний гаманець,
Всього було доволі;
І ще одно він щастя мав —
Розумну жінку бог послав;
Без неї чоловік — неначе блин без масла,
Як примовляє кум Гордій.
От заходився раз Кирило мій
Плести у хаті ясла.
На що, на що, — на се дотепний був,
Ще і лози червоної добув,
Щоб виплітать уперемежку
І на краях зробить мережку.
Радіє він — плете,
Не думає про те,
Що ясла будуть на півхати —
Такі, що й в двері не пропхати.
Він, може б, так і не робив,
Та хтось із-за угла мішком його прибив.
— От ясла втяв! Таких ніхто не має!
— Чи так? — у жінки він питає.
А Мотря каже: — Так то так,
Та тільки з хати як? —
Кирило засміявсь: — Ми знайдемо дорогу!
Покличем кума на підмогу. —
А жінка знов йому: — Торох!
Як по стіні горох…
Ти ж роздивися — ясла на півхати!
Куди ж їх винести? Стіну рубати? —
І справді — кинулись нести, —
Бодай було б і не плести, —
Ніяк не вилізуть із хати!
Прийшлося ясла розбирати,
У клуню однести
І наново плести.
Роби розумно, кажуть люде,
Не так, як робить Яловець,
Міркуй про те, що з того буде,
Який кінець.
(1892-1893)
Читати твори Леоніда Глібова
