Завантаження. Будь ласка, зачекайте...
  • Головна
Все для дітей: виховання, харчування, лікування (DityInfo.com)
  • Виховання дітей
  • Розвиток
  • Дозвілля
  • Здоров'я дитини
  • Харчування
  • Дитяча кімната
  • Сім'я
  • Страви для дітей
  • Поробки, розмальовки
  • Освіта
    • Твори української літератури (каталог, автори)
    • Читати твори української літератури
    • Зрубіжна (світова) література
    • Математика
  • Сценарії свят
  • Вагітність і пологи
    • Планування вагітності
    • Перший триместр вагітності
    • Другий триместр вагітності
    • Третій триместр вагітності
    • Календар вагітності
    • Пологи

Три зозулі з поклоном. Григір Тютюнник

Розділ: Григір Тютюнник
Григір Тютюнник У новелі "Три зозулі з поклоном" Григір Тютюнник через історію нещасливого кохання описує складність людських стосунків. Твір "Три зозулі з поклоном" возвеличує любов, яка підіймає людину над буденністю та очищує душу. Григір Тютюнник передає образи героїв новели через їхні почуття. "Три зозулі з поклоном" має спільне з притчею, адже автор дає читачеві однозначний висновок - кохання героїв має право існувати, бо воно не залежить від людей та інхніх вчинків, а даєтьсья вищою силою.

"Три зозулі з поклоном"

Любові всевишній П р и с в я ч у є т ь с я

ТРИ ЗОЗУЛІ 3 ПОКЛОНОМ

Я виходжу з-за клуба, в новенькому дешевому костюмі (три вагони цегли розвантажив з хлопцями-однокурсниками, то й купив) і з чемоданчиком у руці. І перше, що бачу—хату Карпа Яркового. А перед нею— молоденька сосна рівними рядочками на жовтому піску. На ґанку Карпової хати стоїть Марфа Яркова і веде мене очима. Вона стоїть без хустки, сива, пишноволоса — колись її волосся сяяло проти сонця золотим, тепер не сяє. Видно, думаю собі, волосся умирає раніше, ніж людина...

Підійшовши ближче, я вклоняюся Марфі й кажу через молоденьку сосну;

— Здрастуйте, тітко.

Марфа ворушить губами І проводжає мене далі, аж доки я не увійду в сосну "велику" (у нас її називають ще: "та, що твій тато садив").

Дома мене стрічає мама, радіє, плаче і підставляє мені для поцілунку сині губи.

— Мамо, — питаю після того, як куці студентські новини розказано (сесію здав, костюм ось купив), — а чого тітка Марфа Яркова на мене так дивиться?

Мама довго мовчить, потім зітхає і каже:

— Вона любила твого тата. А ти на нього схожий...

Марфа — тоді її в селі за маленький зріст звали "маленькою Марфою" — знала, що лист від тата приходить раз на місяць. Вона чула його, мабуть, ще здалеку, той лист, мабуть, ще з півдороги. І ждала. Прийде до пошти, сяде на поріжку — тонесенька, тендітна, в благенькій вишиваній сорочині й рясній спідничині над босими ногами — і сидить, сяє жовтими кучерями з-під чорної хустки: втекла від молотарки або від косаря, за яким в'язала, або з лук, де сіно скиртують.

Сидить на поріжку і обриває пелюстки на ромашці, шепочучи: "Є — нема, є — нема, є..."

Коли з пошти виходив наш поштар дядько Левко — височенний, худющий, як сама худорба, з брезентовою поштарською сумкою через гостро підняте вгору плече, Марфа підхоплювалася йому назустріч і питалася тихо, зазираючи знизу в його очі:

— Дядечку Левку, а од Мишка є письомце?

— Нема,— одказував Левко, блукаючи очима поверх золотого Марфиного волосся, що вибилося з-під чорної хустки.

— Не брешіть, дядечку. Є...

— Ну — є! Є..."так не тобі, а Софії.

— Дядечку Левку! Дайте я його хоч у руках подержу...

— Нельзя. Чужі письма нікому давати не можна. Заборонено.

— Я тільки в руках подержу, дядечку, і оддам. Сині Марфині очі запливають слізьми і сяють угору на дядька Левка — ще синіші.

Левко озирається довкола, зітхає немічно худими грудьми і манить Марфу пальцем за пошту. Там він дістає із суми конверт і простягає Марфі:

— На. Тільки нікому не кажи, що давав, бо за це... виженуть мене.

— Ні-ні-ні, дядечку! — аж похлинається від щирості Марфа. — Ось вам хрест святий!

Вона хапає з Левкових пучок листа — сльози рясно котяться Їй по щоках — пригортає його до грудей, цілує в зворотну адресу...

—Чорнила слізьми не розмаж,—каже Левко і одвертається: жде.

Марфа, якщо поблизу не видко людей, нескоро віддає йому листа, мліючи з ним на грудях, і шепоче, шепоче...

— Ну, от бачте, нічого я йому і не зробила... Тепер несіть Софії. Я ж нічого йому не зробила... Спасибі, дядечку, рідненький... Нате вам осьо, вип'єте за його здоров'я.

Вона дістає з-за пазухи пожмаканого карбованця і вкладає Левкові в долоню.

— Хіба що за його здоров'я,— бурмотить Левко,— а так зроду не взяв би...

І чимчикує в село, наставивши вгору гостре плече з Порожньою майже сумою (тоді не дуже-то люди писали один одному).

А Марфа біжить на роботу, птахою летить, щоб дов'язати до вечора свої шість кіп — і вітер сушить — не висушить сльози в її очах.

— А хто вам про це розказував, мамо? Дядько Левко?

— Ні. Він мовчав. Сама бачила й чула. Я теж-бо за нею слідкома з роботи тікала. Отуди ярком, ярком — і до пошти. Дивлюсь, а вона вже на поріжку сидить, жде... Вона щораз перша вгадувала, коли тато обізветься.

— І ви на неї не сердилися?

— У горі, сину, ні на кого серця немає. Саме горе.

— А як же то — вона вгадувала, а ви — ні?

— Хтозна, сину. Серце в усіх людей неоднакове. В неї таке, бач, а в мене таке... Вона за тата набагато, молодша була. Йому тридцять три, а їй дев'ятнадцять. Два годочки прожила з Карпом своїм і нажилася на сто. Тато ж... він якось і не старів, однаковий зоставався і в двадцять, і в тридцять годочків... сокіл був" ставний такий, смуглий, очі так і печуть чорнющі! Гляне було—просто гляне і все, а в грудях так і потерпне. Може, тому, що він рідко піднімав очі. Більше долонею їх прикриє і думає про щось. А востаннє як бачила його (ходила з передачею аж у Ромни, їх туди повезли), то вже не пекли, а тільки голубили— такі сумні. Дивиться ними — як з туману.

Вони до нас на посиденьки ходили, Карпо і Марфа. Щовечора. І гомонимо бувало втрьох або співаємо потихеньку. Тато баритоном, а я другим йому помагаю, а Марфа першу веде. Голосок у ней тоді такий був, як і сама вона, ось-ось наче переломиться, ну, ловкий. А Карпа хоч викинь. Сидить у стелю дивиться. Або у вуса дме, то в один, то в другий — розпушує. То я йому галушок миску гарячих (він їсти страх любив), ложку в руки — їж, Карпе! І тьопає, як на себе кидає. Ми співаємо, а він вусами пару з миски ловить та сопе так, що каганець на столі як не погасне. "Я,— каже,— картоплю в галушках люблю. Картоплі треба більше кидать у галушки". Товстопикий був, товстоногий. І рудий — матінко ти моя... Як стара солома. Марфа проти нього—перепілочка. Ото гляне було, як він над галушками катується, зітхне посеред пісні й одвернеться, а сльози в очах, наче дві свічечки голубі. До тата... Я ж бачу. А він затулить надбрів'я ' долонею і співає. Або до тебе в колиску всміхається та приколисує легенько.

— Ти, Михайле, кажу, хоч би разочок на неї глянув. Бачиш, як вона до тебе світиться. А він:

— Навіщо ж людину мучити, як вона й так мучиться?

Очі мамині сухі, голос ані здригнеться, і я чую за ним: спогади її не щемлять їй і не болять — вони закам'яніли.

Останній лист від тата "Софіє! Соню! Учора дав мені товариш скалку од дзеркальця, я глянув на себе і не впізнав. Не тільки голова, а й брови посивіли. Зразу подумав: може, то іній (це надворі було), тернув долонею – ні, не іній... Більше не дивитимусь. Часто сниться мені моя робота. Наче роблю вікна, двері фільончасті, столи, ослони. І так мені руки потім засверблять, що, буває, ложки хлопцям ріжу на дозвіллі. А руки як не свої... Ти питаєш, як нас годують, як одягають на зиму. Годують такою смачною юшкою, що навіть Карпо Ярковий п’ятнадцять мисок умолотив би, ще й добавки попросив! Вдяганка звичайна, селянам до неї не звикати. Сю ніч снилася мені моя сосна. Це вона вже досі в коліно, а може, і вища. Сосна – а за нею річки синє крило. Ні ти, ні синок, мій колосок, чогось давно не снитесь, тільки привиджуєтесь. Сусіда мій по землянці молиться уві сні, а Бога не називає. До кого молиться?... Соню! Не суди мене гірко. Але я ніколи нікому не казав неправди і зараз не скажу: я чую щодня, що десь тут коло мене ходить Марфина душа нещасна. Соню, сходи до неї і скажи, що я послав їй, як співав на ярмарках Зінківських бандуристочка сліпий, послав три зозулі з поклоном, та не знаю, чи перелетять вони Сибір несходиму, а чи впадуть од морозу. ("Сибір неісходиму" було нерішучою рукою закреслено густим чорним чорнилом, а вгорі тою ж рукою написано знову: "Сибір неісходиму".) Сходи, моя єдина у світі Соню! Може, вона покличе свою душу назад, і тоді до мене хоч на хвильку прийде забуття. Обіймаю тебе і несу на руках колиску з сином, доки й житиму... " Коли се було... А я й досі думаю: "Як вони чули одне одного – Марфа і тато? Як?..." А ще думаю: "Чому вони не одружилися, так одне одного чуючи?" "Тоді не було б тебе – шумить велика "татова" сосна".

Читати твори Григора Тютюнника.


Вам сподобалася стаття? Підтримайте україномовне видання: Ваша допомога дозволить нам працювати для Вас і надалі!

 

➡ Приват 4149629353047269

➡ Monobank: 4441114410047144

➡ PayPal: uimcbiz@gmail.com

➡ Patreon https://www.patreon.com/uimc

 

Дякуємо!

 


Не забудьте підписатися на Наш канал:
Повернутися назад
Схожі публікації:
  • Дивак. Григір Тютюнник

    Дивак. Григір Тютюнник

  • Климко. Григір Тютюнник (частина 2)

    Климко. Григір Тютюнник (частина 2)

  • Климко. Григір Тютюнник

    Климко. Григір Тютюнник

  • Григір Тютюнник. Біографія

    Григір Тютюнник. Біографія

  • Три зозулі з поклоном. Григір Тютюнник

    Три зозулі з поклоном. Григір Тютюнник

Розвиток і дозвілля

Пишемо писанки з дітьми

Пишемо писанки з дітьми

Українські народні прислів'я та приказки про весну

Українські народні прислів'я та приказки...

Саморобки до Великодня

Саморобки до Великодня

Як задекорувати дитячий великодній кошик

Як задекорувати дитячий великодній кошик

Великодні композиції

Великодні композиції

Вірші про Великдень

Вірші про Великдень

Два цікавих експерименти для дітей

Два цікавих експерименти для дітей

Ляльки з паперу з одягом для вирізання

Ляльки з паперу з одягом для вирізання

Розмальовки та поробки для дітей

  • Саморобки до Великодня

    Саморобки до Великодня

  • Як задекорувати дитячий великодній кошик

    Як задекорувати дитячий великодній кошик

  • Великодні поробки

    Великодні поробки

розмальовки та поробки >>

Біографії українських письменників, вірші та прозові твори

  •   Володимир Івасюк. Біографія
  •   Василь Симоненко. Біографія
  •   Ігор Павлюк. Біографія
  •   Валентин Чемерис. Біографія
  •   Іван Малкович. Біографія
  •   Сковорода Григорій. Біографія
  •   Богдан Лепкий. Біографія
  •   Юрій Яновський. Біографія
  •   Олесь Гончар. Біографія
  •   Всеволод Нестайко. Біографія
  •   Ірина Жиленко. Біографія
  •   Іван Драч. Біографія
  •   Павло Глазовий. Біографія
  •   Олександр Гаврош. Біографія
  •   Василь Голобородько. Біографія
Твори української літератури >>

Популярне

  •   7 розвиваючих ігор для дітей 3-4 років
  •   Розвиваючі ігри для дітей 2-3 років
  •   Оригамі – схеми для дітей-початківців
  •   Новорічні сніжинки витинанки. Шаблони
  •   Підбірка дитячих віршів до Нового року

Пошук інформації за віком

3-6 років 1-3 роки 6-10 років підлітки Немовлята поради інструкції онлайн-навчання Moodle дистанційне навчання платформа Moodle Дистанційна освіта пластилін
Показати всі теги

Цікаве відео

  • Пишемо писанки з дітьми

    Пишемо писанки з дітьми

  • Пишні оладки на дріжджах

    Пишні оладки на дріжджах

  • Особливості ігорного бізнесу в Україні та допомога казино Космолот у війні

    Особливості ігорного бізнесу в Україні та допомога...

відео >>
Все для дітей
Використання матеріалів DityInfo.com
Контакти